До офісу Мережі при ГО “Центр зростання громад” за безоплатною допомогою звернулася Катерина Клименко. У 2000 році вона у зв'язку зі складною життєвою ситуацією, щоб уникнути кримінальної відповідальності та покарання, виїхала з України до Грузії. Жінка мала справи з наркотиками. Маленького сина вона залишила своїй матері та понад 10 років не давала про себе знати. У 2003 році мама Катерини померла. Хлопчик залишився жити разом зі старшою рідною сестрою жінки. Аби оформити опіку над дитиною, сестрі необхідно було в судовому порядку визнати Катерину безвісти зниклою. У 2005 році суд задовольнив її вимогу.

Згідно з рішенням суду, Катерина Клименко з 1 січня 2000 року є безвісно відсутньою особою.

Проте у 2012 році правосуддя “знайшло” жінку. Її затримали правоохоронці у Грузії та відправили до України відбувати покарання.

Жінка провела у в’язниці 4 роки та у 2016 році вийшла на волю. Проте, коли вона звернулася до місцевого Центру надання адмінпослуг за оформленням місця реєстрації, посадовці відмовили їй, вказавши на те, що за рішенням суду вона визнана безвісно відсутньою. Жінці порадили звернутися до суду, аби вирішити це питання. Катерина попросила допомоги у юристів Ковельського Офісу.

- Згідно зі статтею 45 Цивільного кодексу України, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, - роз’яснює Наталія Дуброва.

Тож правниця Офісу підготувала пані Катерині заяву про скасування рішення про визнання її безвісно відсутньою. Жінка оплатила судовий збір та подала заяву до суду. Наприкінці травня відбулося судове засідання за заявою.

Суддя особисто побачив Катерину Клименко та задовольнив її заяву.

P.S. Маленький хлопчик, якого мама залишила багато років тому, вже виріс, навчається та проживає у Києві.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».