Тамара Петрівна Карпенко* звернулася до Слов’янського офісу Мережі правового розвитку при Агенції демократичного розвитку Донбасуз непростою історією, у яку потрапила її 19-річна донька.

Марина* - студентка третього курсу вузу, навчається і живе  у Харкові. Нещодавно у одного з однокашників, який, як і дівчина, мешкає у гуртожитку, вона позичила 11 тисяч гривень. На вимогу хлопця написала розписку: мовляв, бере у гроші у борг на 2 місяці під проценти. Минуло 2 місяці, за цей термін боржниця змогла повернути тільки 2 тисячі. Та позичальник такими умовами не задоволений: він телефонує матері і вимагає терміново віддати решту боргу і проценти. Свої вимоги аргументує умовами розписки, копію якої надіслав Тамарі Петрівні.

Юристка Офісу Олена Солошенко, вислухавши розповідь клієнтки і переглянувши уважно копію документа, зробила певні висновки.

-      По-перше, у розписці не зазначено суму процентів, під які позичальник дає гроші в борг. Написано просто: «під проценти». По-друге – складена вона так, що не підпадає під форму боргової розписки, з якою у разі необхідності можна звернутися до суду. Приміром, у ній не зазначено навіть паспортних даних сторін. Тобто, така розписка просто не має законної сили, - пояснила Правовому Простору Олена Солошенко.

Юристка зазначила: зазвичай спори такого роду вирішуються у судовому порядку. Але у даній ситуації хлопець, якщо і вирішить подати позов на Марину, то, маючи на руках саме таку розписку, навряд чи зможе розраховувати на успіх: 99% зі ста, що він програє справу. З іншого боку, мама і донька говорять про погрози та тиск з його сторони.

У цій непростій ситуації Олена Солошенко порадила жінці вирішити питання шляхом мирних переговорів. Або ж запропонувати хлопцеві скласти ще одну розписку, але цього разу – за вірною формою.

Водночас юристка пояснила Тамарі Петрівні, який саме договір позики є «правильним» і як укласти документ, щоб він мав законну силу:

• Договір позики - це один з видів зобов'язань, спрямованих на передачу майна. Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості».
  
  
• Договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним. Це означає, що він вступає в силу тільки після передачі майна, всі обов'язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб'єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи.
  
  
• Договір позики, як і кредитний договір (та й договір банківського вкладу), оформлює єдині за своєю економічною природою відносини. Відмінності між ними полягають переважно в тому, що кредитором за кредитним договором виступають банки та інші фінансові установи, а позикодавцем за договором позики можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.
  
  
• З практичної точки зору важливим питанням є момент укладення договору позики. Оскільки, як зазначалося вище, договір позики є реальним, то права і обов'язки сторін не можуть виникнути до передачі речі (грошей).
  
  
• Таким чином, договір позики вважається укладеним у момент вчинення дії з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦКУ: «Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії».
  
  
• Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін або на вимогу однієї з них договір повинен бути нотаріально посвідчений.
  
  
• Варто звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦКУ в підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена ​​розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
  
  
• У разі невиконання зобов'язання по поверненню предмета позики настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
• Наприклад, якщо позичальник не повернув суму позики в строк, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
  
  
• За нотаріально завіреним договором позики в разі неповернення боргу кредитор може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі п. 1 Переліку документів, згідно з якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р № 1172.