До Станично-Луганського центру правової інформації та юридичної допомоги  Ірина Степаненко*, жителька селища Валуйськ Станично-Луганського району звернулася ще в лютому 2016-го.  У 28 років вона залишилася вдовою із трьома дітьми на руках. Найменшій – близько півтора роки. у серпні 2014-го Ірина з чоловіком та дітьми виїхали на тимчасове проживання до Луганська. На той час ця територія була непідконтрольна Україні. Наприкінці 2014-го чоловік Ірини помер, а за кілька місяців, у березні 2015-го, народилося третє маля.  І смерть чоловіка, і народження дитини зареєстрували в місцевому РАЦСі.

-      Повернувшись із початком перемир'я, у квітні 2015 року, до Валуйська, на підконтрольну Україні територію, жінка звернулася до районного управління соцзахисту із заявами про призначення соціальної допомоги. За законодавством вона має право на наступні виплати: одноразова допомога при народженні третьої дитини, допомога матері одиночці, допомога по догляду за дитиною до трьох років, пенсія на дітей по втраті годувальника, - розповідає юрист ЦПІКу Олександр Левенець.

Однак документи з Луганського РАЦСу - свідоцтво про смерть чоловіка і народження третьої дитини - згідно з законодавством України, є недійсними, адже видані нелегітимними органами, створеними на тимчасово непідконтрольних Україні територіях.

У призначенні допомоги Ірині відмовили. Натомість запропонували отримати відповідні документи у встановленому порядку в легітимних органах України.

Замінити документи можна, але часу замало

-      Цивільно-процесуальний Кодекс України, ст.256 ч.7 і 8 дійсно допускає в разі неможливості реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану фактів смерті або народження, встановлювати факт смерті або народження судом за місцем проживання заявника, - коментує юрист. - Підставою для державної реєстрації фактів народження та смерті і видачі відповідних документів для органів РАЦСу в такому випадку стає рішення суду.

Однак в конкретну ситуацію ускладнював фактор дефіциту часу. Справа в тому, що одноразова допомога по народженню третьої дитини (а це понад 40 тис грн. – ред.) може бути призначена, якщо заявниця звертається з усіма необхідними документами, одним з яких є свідоцтво про народження, протягом року з дня народження дитини. Для Ірини цей термін закінчувався 12 березня 2016-го. Проте судова процедура розгляду позову про встановлення факту народження і смерті в порядку ст.256 ЦПК України не дозволяла вкластися в необхідні терміни.

Закон хороший, але він не працює

І тут на допомогу прийшов прийнятий Верховною Радою України Закон про внесення змін до ЦПК України, що вступив у силу в березні 2016 року. Він додав у ЦПК України статтю 257-1, яка змінила, спростила і прискорила процедуру розгляду зазначених позовів судами.

-      Згідно з новою процедурою, суди розглядають справи за позовними заявами про встановлення фактів народження або смерті НЕГАЙНО після надходження зазначених заяв до суду і НЕГАЙНО після прийняття рішення видають його заявнику, а за його відсутності направляють рішення суду для виконання до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем знаходження суду. За отриманим рішенням органу РАЦС зобов'язаний НЕГАЙНО зареєструвати юридичний факт і видати свідоцтво, - пояснює Олесандр Левенець.

Здавалося б, хороший, своєчасний, потрібний населенню зони АТО закон врятує ситуацію. Але.

«Негайно» було ще в березні…

-      Підготовлені ЦПІКом і спрямовані в Біловодський районний суд Луганської області (на час АТО саме він обслуговує Станично-Луганський район) позовні заяви Ірини Степанової про встановлення юридичних фактів народження дитини і смерті чоловіка були вручені в канцелярію суду 10 березня 2016 року. Але до травня місяця вони не були розглянуті і розглядалися за старою процедурою. Закон ВР України для Біловодського суду не указ, -  констатує курівник Центру Микола Філіппов.

І хоча першу заяву про встановлення факту народження було хоча би призначено судом до слухання на кінець квітня, то друга - про встановлення факту смерті – «зависла». За словами юриста, заявницю, яка звернулася  за отриманням офіційної інформації щодо судової тяганини, «турботливі» працівники канцелярії суду не лише не пустили, але й навіть телефону для зв'язку не дали, пояснивши таку секретність законом про нерозголошення особистої інформації.

Юристи вживають додаткових заходів і заявляють про  порушення прав

В ситуації, що склалася, Центр прийняв додаткові попереджувальні заходи, щоб забезпечити права жінки на отримання допомоги по народженню третьої дитини. Одночасно з подачею позовних заяв у Біловодський райсуд вмотивованою заяву з додатком пакету необхідних документів (замість ксерокопії свідоцтва про народження - ксерокопія позовної заяви до суду про встановлення факту народження) було направлено також в управління соцзахисту Станично-Луганської райдержадміністрації. Також Олександр Левенець особисто поспілкувався з начальником управління.

Працівники відомстваз розумінням поставилися до проблеми, прийняли заяву і встановили додатковий термін для надання документів.

Зрештою за даними на день публікації матеріалу справа Ірини Степаненко вирішена лише частково.

-      Один позов - по народженню дитини - задоволений, але гроші жінка ще не отримала. Позов за фактом смерті не задоволений і досі, - коментує Микола Філіппов.

Співробітники Центру, зважаючи на досвід інших клієнтів, в інтересах яких готувалися аналогічні позовні заяви до Біловодського райсуду, також відзначають факти тяганини при розгляді і невиконанні статті 257-1 ЦПК України.

Тобто порушення прав людини на справедливий суд носить системний характер і потребує вжиття заходів зі сторони зацікавлених органів, заявляють правники.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».