GK News 2 - шаблон joomla Видео
Вхід
Оновлено 4:32 PM, вер. 11, 2018
Стрічка:
Щоб отримати громадянство України жінка чекала 18 років
  • Автор Микола Козирєв, голова правління «Громадського комітету захисту конституційних прав та свобод громадян»
  • Опубліковано в  Повчальні історії
  • 0 коментарі
Микола Козирєв, Громадська організація «Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян» Фото Наталії Бімбірайте
Микола Козирєв, Громадська організація «Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян»

Ця позасудова справа яскраво ілюструє, до якої міри може дійти бюрократична тяганина, якщо ця бездушна машина ніяк не «змащується».

Ще у 1995 році Даміра Акрамовна з чоловіком і двома неповнолітніми синами 9 і 11 років переїхала на постійне проживання до села Давидово-Нікольске, що на Луганщині. Для отримання громадянства звернулася у відповідну міліцейську службу Краснодону. Їй там сказали - можемо оформити через п'ять років постійного проживання на території України.

І от з 2000-го до 2012 року ні сама Даміра Акрамовна, ні її сини після досягнення повноліття, не могли отримати громадянства, хоча своєчасно подавали всі документи, які у них запитували офіційні органи влади. Це означає - офіційно на роботу влаштуватися не можна. Отримати допомогу від держави при народженні дитини (вже в Україні у 1997 Даміра Акрамовна народила дочку) - не можна. Тільки в 2003 році жінка змогла отримати свідоцтво на право проживання. Але за цим документом вона не могла навіть виїхати в до Росії, провідати хвору матір.

Тільки після того як вона стала звертатися до президента, у 2011 році з обласного управління міліції їй повідомили, що документи направлені до відповідного департаменту у Київ. І знову – глухо...

Коли жінка прийшла до нашого Центру, створеного «Громадським комітетом захисту конституційних прав та свобод громадян», у вересні 2012 року, на неї шкода було дивитися: обличчя людини, яка «не знає, як жити далі», що робити… Вимотали нескінченні і незрозумілі відмови у прийнятті документів, повторні подання, натяки на те, що «начальство» в Луганську та Києві чомусь не пропускає ці документи. Глуха стіна. Вбитим тремтячим голосом жінка ледь прошепотіла: «Мені порадили… тільки на вас надія».

В інтересах Даміри Акрамівни фахівці Центру звернулися спочатку до Міністра внутрішніх справ України Захарченка, але на наше звернення навіть не отримали своєчасної відповіді. Тоді направили Генеральному прокурору заяву про вчинення корупційних дій посадовими особами.

І це подіяло! У грудні Центр отримав повідомлення державної міграційної служби про те, що Указом президента України № 666/2012 від 29.11.2012 року Даміри Акрамівні надано громадянство України.

Але її сини ще не отримали громадянства. Виявляється «порядок» такий (про що досі їм ніхто не повідомляв) - треба особисто їхати до посольства Узбекистану і зробити якусь заявку на отримання довідки про те, що сини не здійснювали там, в Узбекистані, злочинів. Нагадаємо, на момент виїзду їм було 9 і 11 років! Фахівці Центру зателефонували до Посольства - там підтвердили: так, треба приїхати, заповнити формуляр, сплатити близько 50 євро і чекати.

Історія повчальна ще й тим, що бездушну державну машину можна все таки змусити працювати, якщо правильно «натискати потрібну кнопку» - і без «змащення».

P.S. Центри правової інформації та консультацій створені та працюють за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного Фонду “Відродження” в межах ініціативи “Посилення правових можливостей бідних верств населення”. Детальніше про діяльність мережі Центрів, засади та принципи роботи читайте на сайті www.legalspace.org в розділі “Центри правової інформації та консультацій”.

Думки, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам та можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду "Відродження".

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.