GK News 2 - шаблон joomlaВидео
md
Вхід
  • Українська(UA)
  • English (UK)
  • Русский(RU)
Оновлено 9:04 PM, лист. 22, 2017
Стрічка:
Міжнародний фонд «Відродження» на Книжковому Арсеналі: дискусія про мову ворожнечі
Дискусія на Книжковому Арсеналі.Фото: Олена Орлова для Міжнародного фонду "Відродження"
Дискусія на Книжковому Арсеналі.

У межах VІІ Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулась дискусія «Мова ворожнечі в літературі і медіа» за участі медіа-експертів та відомих українських письменників. Захід організовано Міжнародним фондом «Відродження».

Фонд підтримує ініціативи, які допомагають будувати в Україні суспільство, вільне від дискримінації, на основі поваги до прав людини. В умовах неоголошеної війни дискусія на тему мови ворожнечі в літературі та медіа покликана спонукати слухачів до більшої толерантності по відношенню до «іншого».

Ключові тези дискусії:

Ольга Жмурко, директорка Ромської програмної ініціативи Міжнародного фонду «Відродження»: «Прояви мови ворожнечі – це ніщо інше, як дискримінація. А що є дискримінація? Це є порушенням прав людини. Дискримінація може, перш за все, мати наслідком сегрегацію, відторгнення людей від суспільства. А в найгіршому випадку наслідком цього може бути фізична агресія. Будь-які форми дискримінації обмежують поступальний розвиток суспільства. Відтак протидія формам дискримінації є нічим іншим, як можливістю та певною запорукою поступального суспільного розвитку».

Роман Кабачій, експерт Інститут масової інформації: «Після Майдану багато медіа почали спекулювати на темі переселенців з Донбасу. Напевно, їм здавалося, що місцеві жителі будуть купувати видання, які розповідають про переселенців погані речі, бо жителі ставились до них з пересторогою. Чого вартий приклад, коли ЗМІ опублікували новину про переселенців на Закарпатті, які нібито вимагають відкриття російськомовних шкіл. А виявилося, що це просто фейк».

Мілан Лєліч, оглядач видання «Фокус»: «Навесні 2014 року, коли лише починалися всі сепаратистські рухи в Донецьку, я туди поїхав. І мені тоді зателефонували з редакції, я припустився помилки – перейшов на українську мову. Перехожі почули українську мову і все, колона одразу згрупувалася, з криками «бендеровець», «правосек», «бендеровца поймали». Зазвичай людина взагалі схильна все розмальовувати, їй так простіше, вона розмалювала собі: оце хороше, оце погане. Як на мене - це спроба пояснити реальність навколо себе».

Марія Іваницька, завідувачка кафедрою германьскої філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка розповіла про досвід Німеччини, яка прийняла Закон про заборону проявів мови ворожнечі в публічному просторі й, зокрема, в літературі. За його порушення передбачена кримінальна відповідальність.

Євгенія Чуприна, поетка: «Зараз у Фейсбуці не можна використовувати ненормативну лексику, згадувати статеві органи, мову ненависті. Не можна взагалі висловлювати емоції. Не можна також бути сексистом. Взагалі нічого не можна. То що письменникові й не писати взагалі? Наприклад, в Америці зараз цензурують Марка Твена. З нього повирізали слово «нігер». Борці за права людини знайшли свого головного ворога – це Марк Твен…».

Сергій Жадан, письменник: «Я противник мовної ненависті. Це тому що, на моє переконання, мова ненависті – це мова слабаків. Мені здається, що ми, українці, - країна, яка є об'єктом окупації, не маємо «перепльовувати» Росію. А маємо просто називати речі своїми іменами. Ворог є ворог. Окупант є окупант. Агресор є агресор. Терорист є терорист. А якщо тобі цього недостатньо, якщо ти все одно вважаєш, що тобі потрібні якісь додаткові засоби, шукай причину в собі».

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

ufpdcclapkhpgugsplDOCUSPACEРесурсний центр ГУРТМережа правового розвитку