GK News 2 - шаблон joomlaВидео
md
Вхід
  • Українська(UA)
  • English (UK)
  • Русский(RU)
Оновлено 8:04 AM, лист. 24, 2017
Стрічка:
Ромська родина з Торецька отримала новий дім замість зруйнованого війною
Родина Панченків та громадські активісти біля нового дому. Фото: Петро Дудник/vchasnoua.com
Родина Панченків та громадські активісти біля нового дому.

Зусиллями громадських активістів, волонтерів та громади для багатодітної родини з міста Торецька Донецької області, чий будинок було зруйновано внаслідок обстрілу, вдалося купити нове житло. 

Родина Панченків – одна з 5 сімей, що постраждали в ніч на 7 серпня 2016 року. У їхній дім на вулиці Чайковського влучив снаряд, родина дивом врятувалася. Просто неба залишилася мама Тетяна, тато Петро, 6 дітей та 2 онуків: 14-річні двійнята Зіта й Гіта, 8-річний Герман, 7-річна Шура і старші доньки - Рузана та Анжела (20 і 18 років), у яких вже також є діти - 1,5-річна дівчинка та двоє хлопчиків-немовлят.

141111111

Зруйнований будинок на вул. Чайковського. Фото: Петро Дудник/vchasnoua.com  

Руїни, травми, безгрошів’я

Окрім розтрощеної домівки, та ніч залишила по собі страшні спогади, фізичний біль і сильний стрес, особливо у дітей. Коли дах почав падати на голови, всі побігли з дому. У паніці Тетяна з молодшою Шурою на руках вистрибнула у вікно та зламала ногу. Дитина сильно вдарилася обличчям. Батько схопив на руки сина і вчасно вибіг, але вже у дворі, у пітьмах, не побачив яму і також травмував ногу.

Того ж дня терміново допомогти родині через інтернет-ресурси, зокрема фейсбук-сторінку ГО «Екологія та соціальний захист» попросила керівниця організації Ольга Руденко.

eee34 44

-      Сім'я самотньо сиділа за двором на великому камені… В очах – біль і безвихідь. Був будинок – і немає будинку, - згадує свою першу зустріч з постраждалою родиною Ольга Руденко. -  Мама Тетяна питала: «Ольго Петрівно, що ж мені тепер робити? Куди йти? Адже який будинок був у нас хороший! Все було, ми ж працювали! До війни і корова у нас була, і свині, і птиця! А тепер?.. Нікому ми не потрібні! Скоро чотирьом дітям у школу, а як я їх відправлю, у що вдягну? Мені по 6 хлібин щодня купувати треба, а де гроші брати?..»

Відтоді щодня Ольга Руденко переймалася проблемами родини Панченків. Допомоги – і матеріальної, і юридичної, і психологічної - шукала скрізь: у мерії, у соцмережах, серед благодійних організацій та окремих доброчинців.

-      За цей час я зробила величезну кількість дзвінків у безліч відомств і організацій, але у більшості розчарувалася - з бідою у нас людина, на жаль, залишається сам на сам, - ділиться активістка.

Ситуація ускладнювалася багатьма факторами: травми, завалені і непридатні до вживання продукти, знищені речі, безгрошів’я. Варто зазначити, що Тетяна та Петро - у цивільному шлюбі, тож офіційно жінка  – багатодітна мати-одиначка, однак допомогу на дітей не отримувала з липня. У соцзабезі, дізнавшись про ситуацію, лише виправдовувалися і говорили, що виплати будуть лише у вересні, розповідає активістка.

Однак знайшлися і небайдужі до чужого горя. Сім'ю прихистила сусідка Тетяна Білоус - нагодувала, дала можливість помитися та відпочити. Жили Панченки у сусідському дворі, протягом 3 ночей спали просто неба – щоправда, не на голій землі: 6 матраців, подушок та ковдр постраждалим привезли представники Міноборони. ГО «Екологія та соціальний захист» надала продукти, одяг, іграшки, побутову хімію.Посприяли також – хто продуктами, хто речами, хто деякими коштами - місцева релігійна громада, представники Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, ГО «Твоє нове місто» та гуманітарний штаб «Пролісок».

Без будинку – і без права власності

Одним із перших на прохання допомогти відгукнувся Міжнародний фонд «Відродження» - за термінової підтримки Ромської програмної ініціативи фонду родина змогла у перші після трагедії дні придбати продукти, а в подальшому - отримати безоплатну юридичну допомогу.

А потреба у правовій допомозі виявилася значною. По-перше, родина могла залишитися без будь-якого відшкодування за зруйноване майно, пояснює юрист Денис Терещенко, який за фінансової підтримки фонду надавав консультації та здійснював юридичний супровід справи. Вийшло так, що Тетяна з дітьми з 2001 року жила у будинку, не оформивши на нього право власності – тож, відповідно, за законом, не була власницею зруйнованої нерухомості.

-      Дослідивши всі матеріали, ми прийняли рішення звернутися до судових органів з позовними заявами про встановлення права власності за строком набувальної давнини, оскільки жінка відповідно до наданих документів добросовісно та відкрито володіла майном понад 10 років (ст. 344 ЦК України), - зазначає юрист.

12141584 159287277795717 7612407029653198526 n

Юрист Денис Терерщенко. Фото: Фейсбук.

Складенню позовної заяви передували наступні дії правника: звернення до Торецької міськради; обстеження постраждалого домоволодіння; витребування довідки з єдиного реєстру кримінальних проваджень щодо фіксації факту вчинення злочину (терористичного акту); зустрічі з представниками міськради, реєстраційної служби та державним нотаріусом.

-      На сьогодні позовна заява та пакет необхідних документів (доказів) знаходяться на розгляді Дзержинського міського суду Донецької області.  У перспективі, після  визнання права власності та його реєстрації у встановленому порядку, а також підрахунку спричинених у результаті теракту збитків, відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», буде подано позов про відшкодування шкоди, спричиненої майну Тетяни Панченко, за рахунок держбюджету, - прогнозує правник.

Протягом цього часу юрист допомагав й іншим постраждалим від обстрілів ромам щодо соціальних виплат та оформлення документів на пошкоджені домівки. А також повністю супроводжував подальший процес купівлі-продажу будинку для Панченків, про який ще місяць тому родина могла тільки мріяти.

«Добро не забарвлене кольорами національності»

-      Пам’ятаю, як на третій день після обстрілів маленька Шура, обіймаючи мене, питала: «Ольго Петрівно, коли ти мені подаруєш спаленку?» Я зрозуміла, що дитина чогось просить, але не почула, що саме маю їй подарувати, - згадує Ольга Руденко. - Мама Таня пояснила: «У будинку, який розбомбили, Шура любила гратися на своєму ліжечку. Вона бавилася в ляльки, дивилася мультики, малювала… А тепер у неї немає її ліжечка, немає її спальні - вона втомилася весь час перебувати на вулиці, без даху над головою, у чужих людей…»

Мерія у якості тимчасового притулку змогла запропонувати Панченкам хіба що занедбану квартиру без комунікацій або такі ж пів будинку у віддаленому районі. Однак родина побоялася їхати далеко від зруйнованого дому: тут поруч - ромський табір, а це у будь-якому випадку підтримка, та й з курми-качками хіба у квартиру можна?

Єдиним виходом було шукати будинок десь поруч, «на таборі». І за допомоги активістів такий знайшли вже 9 серпня - через кілька вулиць. Познайомилися із господарями-продавцями і зрозуміли, що будинок - просто знахідка. Справа упиралася у гроші.

Зібрати необхідну суму взялися волонтери проекту «FrintLineHelp» на чолі з одним із його ініціаторів Петром Дудником. І їм це вдалося.

-      Петро Дудник розповідав, що посильну копійку приносили дуже різні люди. Читали заклик «Пожертви на користь ромської родини, яка постраждала від розриву снарядів» - і допомагали. А це означає, що добро не забарвлене кольорами національності… - говорить Ольга Руденко.

Документи про право власності на будинок на вулиці Леваневскогосім'я отримала 7 вересня 2016 року - рівно за місяць після обстрілу. 

А до свого нового дому увійшла ще 13 серпня: продавець будинку пішов назустріч, під чесне слово дозволив в’їжджати, а вже потім оформлювати всі документи.

У день входин Панченки прибрали двір, винесли на середину самовар і запросили на чай усіх, хто допоміг їм вижити і знайти  притулок.

Вони і досі вважаюсь все, що сталося протягом останнього місяця, справжнім дивом. Говорять, вважали себе приреченими на жебракування і не втомлюються дякувати «Богу і всім людям, які допомогли», не залишилися байдужими до біди, а тим більше – до ромської біди.  

14331010 983992465063844 1867882331 n

Родина Панченків та громадські активісти. Фото: Інна Демиденко. 

14333333333333

Чаювання під час входин. Тетяна Панченко та її чоловік Петро з дітьми. Фото: Інна Демиденко. 

Аби не стріляли…

Спаленки у Шури, яка разом із сестрами та братом вже пішла до школи, поки ще немає. І діти, й дорослі сплять покатом на підлозі – бракує меблів, ліжок, простирадл – багато чого бракує. Але тепер у них є дім. Він дуже схожий на той, що забрала війна - хіба що не такий світлий. У ньому є розводка для водовідведення, опалення і пічка. Але багато ще належить зробити самим - тож, попереду багато роботи. Аби не стріляли.

- Місто обстрілюють чи не щодня - ми ж лінія фронту, - із сумом констатує Ольга Руденко і поспішає допомогти з ремонтом ще одній ромській родині: у будинку літнього подружжя Череповських вибуховою хвилею і градом уламків тієї ночі вибило вікна, побило паркан і продірявило дах. А скоро ж зима…

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

ufpdcclapkhpgugsplDOCUSPACEРесурсний центр ГУРТМережа правового розвитку