GK News 2 - шаблон joomlaВидео
md
Вхід
  • Українська(UA)
  • English (UK)
  • Русский(RU)
Оновлено 2:00 PM, черв. 27, 2017
Стрічка:
Ромська зірка родини Підгурських. Невідомі сторінки геноциду ромів
Костянтин Підгурський – другий ліворуч. Фото з експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Костянтин Підгурський – другий ліворуч.

Відомостей про геноцид ромів на території нашої країни – обмаль. Збирають їх сучасні історики буквально по крихтах. Тим більш важливим є те, що вперше в Україні ця тема стала частиною великої експозиції  Національного музею історії України у Другій світовій війні. Її раритети та нові дослідження вивчаємо до Міжнародного дня голокосту ромів

За різними оцінками, від репресій  1935-45 років загинуло від 200 тис до 1,5 млн ромів. Під час Другої світової в каральних акціях  окупаційного  режиму в  Україні  було знищено близько 19-20 тис ромів – і це не враховуючи дані про загиблих напримусових роботах, у таборах-гетто і т.п.

1М
Кочові роми. Світлина воєнних часів. Фото з експозиції музею.

Сьогодні одним із небагатьох в Україні джерел інформації про нацистський геноцид ромів є експозиція Національного музею історії України у Другій світовій війні. Її частина, присвячена саме ромам, віднедавна діє в залі окупаційного режиму.

muzey

Київ. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Фото: elektraua.livejournal.com

Історія народу – через долю родини

Дізнатися про долю ромського народу через історію конкретної родини, побачити автентичні речі і важливі документи стало можливим із жовтня 2015 року. І це – значний крок до переосмислення історії України, що почалося після здобуття Незалежності.

2М

Екскурсія біля ромської частини експозиції. Фото: Олена Орлова.

-      Після повної реекспозиції музею наприкінці 90-х, коли основне місце було віддане саме історії українців та  українських земель у роки Другої світової війни, наукові співробітники музею робили спроби знайти матеріали і в ромських родинах. Тоді ця тема дуже мало вивчалася у  наукових колах, і доводилося виходити безпосередньо на ромські громади, їздити до таборів… - розповідає заступниця директора музею Людмила Рибченко. - І хоча тоді матеріалу вдалося зібрати обмаль, з часом в Україні з’явилася плеяда науковців, які успішно досліджують цю тему і співпрацюють з музеєм.

3М

Людмила Рибченко, заступниця директора  Національного музею історії України у Другій світовій війні.  Фото: Олена Орлова.

Так,  19 листопада 2015 року тут відбулася «Музейна платформа історика». Запрошена на неї Наталія Зіневич, старша наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, кандидатка історичних наук, докладно розповіла студентам, відвідувачам та науковцям музею про  долю ромів на українських землях та наукові дослідження з цієї теми.

3 3М

Наталія Зіневич під час «Музейної платформи історика». Фото: Національний музей історії України у Другій світовій війні.

- Коли ми дізналися про ці напрацювання, почали діяти і шукати артефакти, - розповідає Людмила Рибченко. – І дуже тішимося з того, що нам це вдалося: знайти автентичні речі ромської родини, яка мала свій тяжкий шлях у роки Другої світової...

Війна, літаки, спалена хата…

-      На території України у передвоєнний період проживало понад 20 тис представників ромської народності. Нацисти їх теж розглядали як расу неповноцінних, розстрілювали та знищували. Більше половини всіх ромів внаслідок геноциду загинули, - розповідає провідний екскурсовод музею Олександр Пастернак. Тому сьогодні дуже важко віднайти відомості через тих, хто залишився в живих.

Однак у цьому музею пощастило: відомий етнограф Олексій Данілкін  передав до фондозбірні матеріали про родину Підгурських, які були включені до основної експозиції залу, присвяченому окупації України. Важливо зазначити, що Олексій Данілкін є збирачем унікальної ромської музейної колекції, що зберігається в Білоцерківському краєзнавчому музеї, де він працював у 1990-ті - середині 2000-х років.

4М

Олександр Пастернак, провідний екскурсовод музею. Фото: Олена Орлова.

Доволі велика сім'я - Костянтин Васильович Підгурський, його дружина, син, дві сестри та батьки - до війни жили в селі Триліси, що на Фастівщині Київської області. З 1942 р.Підгурський у званні старшини – на фронті. Служив бортовим механіком – ремонтував літаки. Отримав медаль «За бойові заслуги». Війну закінчив у Східній Пруссії, звідки і повернувся в Україну.

Тим часом, у 1942 році нацистські окупанти розстріляли сестер і батьків та спалили хату Підгурських. Дружина та син знайшли притулок у селі  Мотовилівська Слобідка Фастівського району, де сім’я воз’єдналася лише після війни.

5М

Костянтин Підгурський - другий ліворуч. Фото з експозиції музею. 

Дуже тяжко Підгурські пережили голод 1946-47 років: Костянтин Васильович працював у колгоспі, за трудодень отримував приблизно 1 стакан зерна та 1-2 картоплини. Водночас власноруч будував нове житло у Мотовилівській Слобідці.

Саме теслярські інструменти родини Підгурських – рубанки та куточки -  і стали експонатами музею. А ще - дерев’яний елемент оздоблення дому: циганський оберіг у вигляді квітки. За словами історика, роми пояснювали дослідникам, що  саме в такі обереги вірять і роми Закарпаття, вивішуючи різьблені квіти над входом у хату.

Чи врятувала ромська зірка родину Підгурських у ті важкі роки, кожен може вирішувати сам, вислухавши історію родини під час екскурсії…

7М
Теслярські інструменти Костянтина Підгурського. Праворуч – різьблена ромська зірка Фото: Олена Орлова.

6М

Ромська зірка з будинку Підгурських. Фото: Олена Орлова.

Нацисти не щадили ні кочових, ні осілих ромів

Родина Підгурських була з числа осілих ромів, які добре інтегрували у довоєнне українське суспільство. І таких було чимало. Нацисти ж, крокуючи окупованими землями, у першу чергу знищували кочових ромів.

-      Першими знищували ромів айнзацгрупи – спеціальні каральні підрозділи, що прямували за військами і зачищали території від неблагонадійних елементів: партизанів, підпільників, шпигунів, єреїв, ромів… Іноді розстрілювали і про всяк випадок, - пояснює Олександр Пастернак. -  Але головний момент був расовим: за нацистською ідеологією ромів вважали злодіями по крові, а схильність до злочинства – такою, що передається генетично…

8М
Німецький офіцер і роми. Фото з експозиції музею.

Найбільш жорстокі методи діяли у підконтрольній нацистській владі прифронтовій зоні - Чернігівська Сумська, Харківська області та Донбас. Тут ішли бойові дії, керувала військова адміністрація, і  часто самі солдати брали на себе каральні функції і по ходу просування розстрілювали євреїв та ромів.

За приблизними підрахунками, лише айнзатцгрупа «С», що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб різних національностей.

Наказ: підлягають знищенню

Про жорстокі розправи над ромами свідчать і документи, що є частиною експозиції. Приміром, копія наказу, датованого травнем 1942-го (фото внизу). Нацистська влада подає розпорядження цивільній окупаційній владі: «…До циган має бути таке саме ставлення, як і до євреїв – вони підлягають знищенню».

9М

Копія наказу про знищення ромів, як і євреїв. Фото з експозиції музею.

Осілих ромів, яким вдалося уникнути розстрілів айнзацгруп, разом із євреями відправляли у спільні гетто або розстрілювали. Нині музейний експонат, а тоді діючий у Чернігові наказ від 10 червня 1942 року містить розпорядження, що «цигани мають мешкати у певному місці – в гетто». Так окупантам було легше фіксувати і знешкоджувати неугодних. У вересні 42-го після цього наказу близько 200 ромів було знищено: як і у випадку з Бабиним Яром, люди прийшли з речами і документами, плекаючи надію бути депортованими і вижити, натомість їх розстріляли.
10М

Наказ, виданий нацистами у Чернігові, 1942 р. Фотокопія з експозиції музею.  

Ще один документ експозиції  відноситься до післявоєнних років. Це акт спеціальної держкомісії з розслідування злочинів нацистів на території України. За участі місцевих свідків члени комісії збирали відомості про розстріли ромів у місті Обухів у серпні 1942-го. Тут, в урочищі Забара, окупанти розстріляли 250 рома: тіла скинули у величезну яму і закатали тракторами, заборонивши місцевим наближатися до міста страти. Так нацисти намагалися приховати масштаби вбивств…

11М

Ростріл ромів. Місце страти невідоме. Фото з експозиції музею.

Геноцид ромів – невід’ємна складова української історії

Інформація про геноцид ромів на території України для наших співвітчизників доволі нова.

-      Мета експозиції та музею – навчати людей на прикладах минулого, на помилках попередників виховувати терпимість, толерантність, формувати критичне мислення. Думати  незалежно, не йти за привабливими на перший вигляд, але по суті дуже страшними ідеями, однією з яких і був нацизм, - впевнений Олександр Пастернак.  

Дуже важливо розповідати про трагедію ромів і розуміти, що це – складова історії  України, а не окрема історія ромського народу, говорить історик.

Самі роми сприймають цю експозицію з цікавістю, як частину історії свого народу, дехто під час екскурсій згадує історії свої близьких. І це – важливий консолідуючий момент.

12М

Молоді ромьскі активісти на екскурсії, організованій Ромською програмною ініціативою Міжнародного фонду «Відродження», березень 2017. Фото: Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Музей відкритий для співпраці

Отримавши близько року тому нову назву (до липня 2015-го це був Національний музей історії Великої Вітчизняної війни – ред.), музей поступово змінює і свою концепцію.

-      Ми стоїмо на порозі реекспозиції, і певні теми будуть розкриті більше. Зокрема, теми геноциду та окупаційного режиму будуть подані під іншим кутом, більш широко, - говорить Людмила Рибченко.

Спираючись на напрацювання сучасних науковців, тема геноциду  ромівуже має наукові обриси, певні підсумки, збирає навколо себе певне коло спільноти, яка розуміє що необхідно збирати, як це зробити, до кого звернутися, щоб зберегти історичну пам'ять.

Чимало цінних даних містить сайт Український центр вивчення Голокосту. Його співробітник Михайло Тяглий  з 2005 року вивчає тематику геноциду ромів, їх долю під час війни саме на теренах України.Втілює 2 науково-освітні проекти: «Геноцид ромів (циган) в добу окупації України (1941-1944): дослідження, викладання, увічнення пам’яті», а також розпочатий 2013 року трирічний дослідницький проект. Попередній проект (2012-2013 рр.) науковця завершився випуском збірника «Переслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої світової війни: Збірник документів, матеріалів та спогадів».

Докладно про геноцид ромів розповідає і тематична програма Ромського радіо «Чірікло», 2  випуски якої були повністю присвячені геноциду ромів.  
А нині у Музеї війни в партнерстві з Національною академією наук України, Українським інститутом національної пам’яті та Українським центром вивчення Голокосту триває підготовка до проведення тематичної науково-практичної конференції в жовтні 2016 року.

-      Пам’ять про геноцид ромів швидко втрачається як пласт родинної історії, бо відходять безпосередні свідки тих подій, тому вкрай важливо переносити акцент з неофіційного відзначення на офіційний рівні пам’яті. Змінити цю ситуацію мають у конструктивній співпраці українські державні наукові й культурні інституції, а також ініціативи ромських громадських організацій, -  вважає історикиня Наталія Зіневич.

Потужним інформаційним приводом згадати про нацистський геноцид ромів наприкінці вересня 2016 року стануть масштабні міжнародні меморіальні заходи до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, серед перших жертв нацистів та їхніх посібників були українські кочові роми. Серед експозицій серії виставок, що готуються різними науковими і музейними установами до цієї дати, чи не вперше будуть представлені ромські сюжети і документи.

-      Врешті-решт сумнозвісна ромська кибітка - монумент, що мав стояти у Бабиному Яру та був перевезений до Кам'янця-Подільского, зусиллями ромської громадськості та очільника Міністерства культури і туризму перевезений до Києва і переданий на реставрацію. Сподіваємося, він буде встановлений у вересні в Бабиному Яру, які і планувала ще наприкінці 90-х київська ромська громада, чиїм коштом споруджено монумент всесвітньовідомого архітектора Анатолія Ігнащенка. 
А гідне проведення представницької міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої вивченню теми нацистського геноциду ромів, остаточно інституціалізує цей дослідний напрямок в Україні,
- зазначає Наталя Зіневич, яка бере безпосередню участь у підготовці заходу.

На сьогодні на базі представлених у музеї матеріалів уже проведено кілька заходів, цьогоріч запроваджено уроки толерантності для школярів на тему Голокосту. Співробітники пройшли навчання з викладання цієї теми, адже вона доволі специфічна і має подаватися грамотно.  

При розширенні експозиції задачею №1 для музейників є її комплектування оригінальними предметами. Саме в наявності таких - відмінність і традиція українських музеїв. Цінно, коли сама по собі річ несе певну інформацію - і тільки потім імплементується у загальну розповідь. Це можливе за продовження пошуку контактів з родинами, які мають свої унікальні історії.

-      Предмет – це історія родини. Історія людини – це історія громади і народу. Саме таких історій нам не вистачає. Ми готові працювати з конкретними сім’ями, виїжджати на місце, пояснювати, які відомості саме потрібні. Іноді в родині зберігається річ, що, на перший погляд, не має історичної цінності. А тут, в музеї, вона розповідатиме про весь народ, - говорить Людмила Рибченко і закликає до співпраці науковців, родини ромів, ромську молодь та кожного зацікавленого.

Довідка
Підготовка матеріалу стала можливою завдяки  Міжнародному фонду «Відродження». Окрема подяка – історикині Наталії Зіневич за надані наукові консультації.

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

ufpdcclapkhpgugsplDOCUSPACEРесурсний центр ГУРТ