GK News 2 - шаблон joomlaВидео
md
Вхід
  • Українська(UA)
  • English (UK)
  • Русский(RU)
Оновлено 2:00 PM, черв. 27, 2017
Стрічка:
День Ромського опору: протест, мужність, єднання, сила життя
День Ромського опору: протест, мужність, єднання, сила життя

День Ромського опору, який 16 травня вшановують у країнах Європи, є значущою і водночас мало вивченою подією в історії ромського народу. «Правовий Простір» дослідив тему: зібрав основні дані про події тих часів, думки істориків, а також  важливі факти, які до цього не публікувалися українською.

Ромський опір – лише один з аспектів Ромського голокосту*, найбільш трагічної сторінки в історії рома – їх масового знищення за національною ознакою. Погляди фахівців на Ромський опір як на історичний епізод не є однозначними, однак, очевидно, що вивчати його слід – як складову нацистського геноциду сінті й ромів у часи Другої світової війни, як приклад «сили життя, що проявилася в учасниках тих історичних подій*».

«…Ми знаємо мало про цей аспект Голокосту. Є всього лише кілька книг про це і дуже мало історичних досліджень. Але як би там не було, деякі забуті сторінки геноциду дійсно заслуговують на спогади і доводять: роми не завжди грали роль пасивних жертв тієї страшної епохи…» - так коментує  події Ромського опору дослідник Мирослав Брож у статті для чеському сайту Romano voďi.

В’язні «Циганського табору» повстали проти смерті

Ромський опір – це історична назва подій, що сталися 16 травня 1944 року У таборі Аушвіц (або Освенцим)-II-Біркенау (Польща). Один з його секторів - B-IIe нацисти назвали «Циганським табором» (Zigeuner Lager). Тут разом утримували ромських дітей, чоловіків і жінкок, яких звозили в пекло Аушвіцу.

b8c72f9790084388004110b5744a8e96

В'їзд до табору Біркенау (Освенцим II), після війни. Фото: yadvashem.org

Ромів-в’язнів примушували до рабської праці, робили з них жертв медичних дослідів, піддавали тортурам. Доктор СС Йозеф Менгеле, садист на прізвисько «Ангел смерті» особисто вибирав ромів, переважно дітей, для своїх жахливих експериментів.

GypsyChildren

Ромські діти, в’язні концтабору Аушвіц-Біркенау. Фото: scrapbookpages.com

За планами нацистів, у ніч з 2 на 3 серпня 1944-го всі ув'язнені «Циганського табору» мали загинути в газових камерах. Як відомо, саме 2 серпня стало офіційним Міжнародним днем вшанування жертв Ромського Голокосту - тієї ночі в газових камерах Аушвіцу було знищено 2897 ромів*.

Втім, близько 6-ти тисяч ромів з сектору B-IIe, фашисти планували знищити ще раніше. Однак події розвилися за іншим сценарієм: 15 травня учасники діючого в Аушвіці підпільного руху попередили ромів про плани нацистів.

AUSCHWITZ BIRKENAU

Барак «Циганського табору» в Аушвіц-Біркенау. Фото: romasintigenocide.eu

Вранці 16 травня 1944 року в’язні «Циганського табору» не вийшли на традиційну перекличку, натомість забарикадувалися у своїх бараках. Озброїлися, чим могли: добутими на складі молотками, кирками і лопатами, дерев’яними кілками, які зробили з розібраних нар. Діти назбирали каміння. Коли ввечері есесівці увійшли до табору, щоб забрати ромів до газових камер, люди стали чинити опір.

«Рома билися на смерть. Діти, чоловіки і жінки - всі боролися. Аушвіц ніколи раніше не відчував нічого подібного... Були втрати з обох сторін. Есесівці були в шоці - вони зовсім не очікували такого опору. Стурбовані тим, що несуть втрати, а повстання може поширитися на інші частини табору, нацисти відступили від сектору B-IIe. Того дня в газових камерах не загинув жоден ром», -пише про події того дня Мирослав Брож.

«Один з охоронців СС розповідав потім, наскільки специфічною була ця операція... Люди, знаючи, що на них чекає смерть, йшли прямо на націлену на них зброю, кричали. Спалахнув бій, почалася стрілянина, було багато поранених. Підкріплення СС прибуло пізніше. Роми боролися відчайдушно, навіть використовували буханці хліба як зброю. Але есесівці були занадто сильними, надто досвідченими, їх було дуже багато…» (зі спогадів Дазло Тілані, свідка «ліквідації» в «Циганському таборі», опублікованих на сайтах міжнародної ініціативи Roma Genocide Remembranc eInitiative, а також Центру документації сінті і ромів у Німеччині).

Однак згодом нацисти жорстко помстилися повстанцям. По-перше, посадили всіх в'язнів BII-e на голодний пайок. За тиждень, 23 травня, 1,5 тисячі ромських невольників  перевели до табору смерті Аушвіц-І, багатьох перенаправили до Бухенвальду. 25 травня 82-х ромських чоловіків  відвезли до концтабору Флоссенбюрг, а 144 молодих жінок – до Равенсбрюку.

У «Циганському таборі» залишилося близько 3 тисяч рома, більшість із них - діти. 2 серпня 1944 року нацисти закатували всіх у газових камерах…

Протистояння в Аушвіці: було чи не було?

Втім, навколо бунту ромів в Аушвіці й досі точаться історичні дискусії – від сумнівів щодо його причин аж до повного заперечення факту повстання. Так, дослідник Роберто Малініу своїй публікації зазначає: «Деякі вчені стверджують, що бунту рома проти СС ніколи й не було. Група дослідників сходиться на тому, що близько 4000 ромів Аушвіцу, дійсно, готували акцію протесту, коли дізналися, що їх хочуть вбити в газових камерах, але стверджують, що нацисти не допустили озброєного протистояння.

Згідно з іншими джерелами, після протесту 15 травня, в ході якого охоронці не вжили жодних репресивних заходів проти повстанців, сотні ув'язнених були переведені з Біркенау до Освенциму-І. Але наступного дня, 16 травня, роми «Циганського табору» поновили опір. Саме цього разу і сталося криваве протистояння. Про ці зіткнення йдеться у публікації «Бодрум Лерман центру» Меморіального музею Голокосту у США з вивчення єврейського опору (Центр перспективних досліджень Голокосту). Дослідники Alessandro Cecchi Paone та  Flavio Pagano у своєму есе «La rivolta degli zingari» («Повстання ромів», 2011 р.), спираючись на спогади свідків, стверджують, що боротьба між рома та нацистами таки була.

Вони зібрали свідчення кількох ромів та євреїв, колишніх в’язнів таборів смерті, які особисто знали ромів, що вижили після повстання 16 травня, і яких перевели з Аушвіцу-ІІ (Біркенау) на завод в Аушвіц-І. Саме від них стало відомо про повстання, в якому роми протистояли воякам СС.

Свідки розповіли також, що про наміри «зачистити» «Циганський табір», закатувавши в газових камерах 6 тисяч рома, ув’язнені дізналися від ромських дівчат, яких нацисти примушували займатися проституцією. У той же період есесівці жорстоко вбили кількох ромських дітей, забравши їх від батьків. Всі ці події і стали поштовхом до ромського повстання. Зокрема, про звіряче ставлення нацистів  до ромських дітей та повстання 16 травня 1944-го на суді у Франкфурті свідчив словак Йозеф Півко та інші колишні в’язні Аушвіцу».

rivolta degli zingari Cecchi Paone Pagano 237x353

Видання "Повстання ромів". Фото: ilsole24ore.com

Ромський опір – це не лише повстання в Освенцимі-Біркенау

Насправді про ромський опір, зокрема протистояння нацизму з його расовими утисками та позбавлення прав, історики говорять не лише в контексті повстання в Аушвіцу-Біркенау.

Рома та сінті з самого початку Другої світової війни боролися за свої права, і зрештою – за життя. Вони протестували проти дискримінації і намагалися домогтися звільнення депортованих членів своїх сімей шляхом подання петицій або особистого втручання.

«Багато хто з наших людей брав участь у Великій війні і боровся за батьківщину, як і багато інших. Проте, доктор Порчі не врахував цього. Він забрав всі наші цивільні права... Ми завжди були католиками, і тому я змушений подати скаргу від усіх нас до найвищих кабінетів уряду рейху», - писав у листі від імені своїх співвітчизників ромський активіст Франц Хорват до уряду рейху 12.05.1938 р.

220px PortschyTobias

Згаданий у листі доктор Порчі – це Тобіас Порчі (на фото зверху), нацистський політик, перший гауляйтер австрійського Бургенланду, ярий прибічник «расової політики», спрямованої на знищення сінті й рома після аншлюсу Австрії (анексії Австрії нацистською Німеччиною у березні 1938 р.). За кілька тижнів після написання листа 63-річного Франца Хорвата як «протестуючого» депортували в концтабір Дахау. Решті підписантів тоді вдалося втекти.

CONCENTRATION CAMPS 1938

Депортовані роми у концентраційному таборі. 1938 рік. Фото: romasintigenocide.eu

За допомогою друзів і сусідів, деякі сінті й рома йшли у підпілля, щоб уникнути депортації. Іноді у цьому їм допомагали місцеві чиновники: попереджали про напади, давали час зникнути, навмисно затягуючи або обходячи виконання наказів про депортацію. Одним із них був Пауль Кребер, німецький офіцер, який таким чином врятував кілька сімей ромів та сінті. 

Німецький офіцер рятує сім‘ї ромів та сінті

У 1941-42 роках німецький офіцер поліції міста Вупперталь Пауль Кребер і його дружина Маргарет тісно дружили з багатодітною родиною сінті на прізвище Вайс. 3 березня 1943 року нацисти доставили  9 сімей ромів та сінті з муніципальних притулків до в'язниці Бендаль, звідти - на вокзал, і далі - депортували в Аушвіц. Однак сім'ї Вайс - подружжя Хуго й Ентоні та їхніх 5-х синів - Пауля, Йохана, Арнольда, Рігоберта і Хельмута - серед тих нещасних не було: Кребер викреслив їх зі списків депортованих, попередивши Вайсів та інших про заплановану фашистами облаву. Він допоміг кільком родинам отримати фальшиві паспорти іноземців, організував шляхи евакуації і навіть особисто супроводив їх до кордону з Францією.

Paul Kreber 01

Пауль Кребер. Фото: 2august.eu

Кребер і надалі допомагав своїм друзям, зокрема харчами, коли нацисти нещадно урізали раціон ромів та євреїв.  Також Пауль зумів зробити для сімейства Вайс дисконтний сертифікат «гарної поведінки як соціально адаптованих ромів», що  допомогло запобігти їхній депортації до концтабору: замість цього фашисти видали наказ про примусову стерилізацію всіх членів сім’ї – аби не продовжували рід.

Тоді,  за збігом обставин, сінті вдалося уникнути страшної операції: через бомбардування міста у травні-червні 43-го стерилізацію відтермінували.

Невдовзі під час тих же бомбардувань загинула й родина Пауля Кребера. Сам він переїхав до французького міста Метц, розташованого недалеко від його рідного містечка Бармен, і забрав до себе родину Вайсів. Допоміг їм з квартирою і роботою: влаштував до бродячого цирку.

Все ж таки нацисти вистежили Хуго й Ентоні – подружжя схопили і примусово стерилізували. Але завдяки Паулю Креберу родина пережила війну в той час, коли  майже всі їхні родичі були депортовані до Освенціму й загинули.

1964 року Пауль Кребер, якого за допомогу ромам колеги навіть прозвали «Циган Пауль», звільнився з лав поліції за станом здоров’я. За рік до своєї смерті, 24 листопада 1987-го, він був нагороджений Федеральним хрестом за заслуги від Центральної ради німецьких сінті та рома.

А 1 грудня 2000 року в штаб-квартирі поліції у Вупперталі було відкрито меморіальну дошку на честь Пауля Кребера. Ініціатором її встановлення став один із 5-ти синів врятованої родини - Йоганн Вайс, голова Національної асоціації сінті й рома в Баден-Вюртемберзі. Він та двоє його братів були присутні на відкритті меморіальної дошки і навіть самі грали музику на честь «дядька Пауля». Нащадки Креберів та Вайсів дружать і донині.

P1640197777777

Меморіальна дошка на честь Пауля Кребера в штаб-квартирі поліції у Вупперталі. Фото: denkmal-wuppertal.de

Доля інших ромів, які не підкорилися

За твердженням дослідників, ромський опір як більш глобальне історичне явище був підтриманий різними способами.  Декому з ромів пощастило втекти з найсуворіших гетто і концтаборів окупованої Польщі та інших країн, хоча й довелося роками жити в бігах. 

BelzecGypsies

Група ув'язенних ромів біля газових камер табору смерті Белжець (Польща). Фото: scrapbookpages.com

Romi u logoru Jasenovac

Роми, в’язні нацистського табору Ясеновац (Хорватія). Фото:  wikiwand.com

Сінті й рома також працювали з групами опору на окупованих територіях. Вони зіграли важливу роль в становленні національно-визвольних рухів, особливо в східній і південно-східній Європі, також тісно співпрацювали з рухом опору у Франції. Велика кількість сінті й рома загинули в результаті збройної боротьби проти націонал-соціалізму. Багато представників цих нацменшин отримали нагороди після закінчення війни.

Суперечки навколо теми спротиву – заради історичної правди

Співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту Михайло Тяглий  тематику Голокосту вивчає з кінця 1990-х років, геноциду ромів – з 2005 року. Він займається долею ромів під час війни саме на теренах України і зараз перебуває на етапі опрацювання концепції опору та реакцій радянських, зокрема українських ромів на те, що з ними відбувалося під час окупації.

hip hop

Михайло Тяглий. Фото: otkrmir.ru

Науковця тішить той факт, що тема опору ромів під час геноциду поступово починає привертати увагу.

-     Тема дуже широка та водночас дуже малодосліджена, - говорить Михайло Тяглий. - В Україні лише 2 серпня відзначається так званий Міжнародний день голокосту ромів (хоча коректніше було б назвати його  Днем пам'яті  жертв геноциду ромів). День ромського опору у переліку офіційний комеморативних дат відсутній.  Так само і в Європі. У багатьох європейських країнах в їхньому офіційному календарі 2 серпня є, але Дня опору немає в жодній.

Цей процес нині - лише на стадії його лобіювання ромськими національними активістами, вивчення академічною спільнотою і розгляду громадськими колами. Але ще попереду велика робота, якщо кінцевою метою вважати офіційне визнання цього дня меморіальним законодавством окремих країн і європейськими інституціями.

Наразі, за словами пана Тяглого, тема ця лише переживає етап «уведення до історії», тому ми і спостерігаємо суперечки.

З одного боку, ромські активісти прагнуть отримати яскравий історичний символ, який служитиме міцним і значущим епізодом в історії та культурі ромів і водночас може бути використаний як потужний чинник у піднесенні етнокультурної свідомості ромів, допоможе надати їм додатковий інструмент у сучасній боротьбі за свої права та протистоянні дискримінації.

-     З іншого боку, академічні історики не поспішають погоджуватися, наприклад, саме з такою інтерпретацією подій 16 травня, допоки не зібрано більше джерел та доведено їхню автентичність. Це не означає, що вони заперечують ці факти - радше шукають більш доказової джерельної бази. Але головне, що спочатку має бути створений саме загальний концепт того, що саме може вважатися тим самим спротивом (або опором, або протистоянням) - і саме в контексті ромської культури, - пояснює історик. 

Він зауважує, що часто концепція опору може накладатися на теоретичну концепцію «стратегії виживання та порятунку».

-     Інколи дослідники це ототожнюють, що не є правильним. Але ці концепції частково співпадають. Наприклад, якщо роми тікали з-під розстрілів або з в'язниць - це опір або виживання? Або роми, що опинялися у партизанах - це вони робили як роми, у яких родичів було вбито (а отже мали «власні рахунки» з німцями), або як представники групи, в якій не було іншого виходу (адже радянські партизанські загони були чи не єдиним місцем, де роми могли знайти захист від нацистських переслідувань)?.. - розмірковує Михайло Тяглий.

Ці питання обговорювалися науковцями на нещодавньому семінарі з питань досліджень опору ромів під час геноциду у Гайдельберзі (Німеччина) у березні 2016 року. І хоча зарано казати, що дослідники досягли якогось чіткого визначення опору, але принаймні окреслили коло проблематики та загальні концептуальні підходи до теми.

survivor5555

Михайло Тяглий серед учасників семінару в Гайдельберзі. Фото: terraforming.org

Вивчення подій Ромського опору історик вважає однозначно важливим за кількох причин:

  • По-перше, пам’ять про такі події сприяють піднесенню свідомості та самоповаги самих нащадків жертв та їхньої сучасної консолідації навколо важливих символів минулого, демонструючи приклади активної поведінки.
  • По-друге, вони сприяють зображенню їх в історичній перспективі не лише як одвічних жертв, а й як таких, які не тільки пасивно йшли за своєю долею, але намагалися її уникнути або опиратися діям катів, себто були активними свідомими учасниками цього процесу.
  • По-третє, вони створюють передумови для більш активного використання стратегії опору та спротиву при численних випадках дискримінації та ксенофобії в сучасному житті.

Але треба пам'ятати про важливі речі:

1) історичне знання, якщо його використовують в сучасних цілях, має бути перевіреним та доведеним, їм не можна маніпулювати;

2) випадки збройного опору - це не єдиний вид опору, який був можливий, треба вивчати інші виміри та реакції на переслідування, як індивідуальні, так і колективні;

3) від будь-якої групи можна очікувати лише таких реакцій, які обумовлені її історико-культурним профілем та контекстом, та не намагатися шукати у ромів таких видів спротиву, які були можливі, скажімо, для державних націй у Європі, у розпорядженні яких було набагато більше як ресурсів та підтримки, так і досвіду організації опору.

Вивчаючи тему Ромського опору, важливо долати стереотипи

Події Ромського опору слід вивчати всебічно та відкрито, у широкому контексті теми геноциду ромів. З цим погоджується ромолог Наталія Зіневич*** - кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, програмна директорка Ромського радіо «Chiriklo»

«Привернення уваги в більш широкому контексті до теми спротиву, в день, який символічно відзначають щороку 16 травня, на мою думку, є важливим для старшого покоління та передусім для молоді, - зазначає історикіня у своїй статті для порталу «Правовий Простір». - Бо сучасна молодь про війну формує уявлення вже не з власного досвіду і не з досвіду своїх родин, а з офіційного наративу, який формується на наших очах. Дуже важливо в цей момент зберегти плюралізм думок, надати доступ до історичних документів, до їхніх обґрунтованих інтерпретацій, представникам громад, освітнім установам, креативній індустрії, яка би простими словами, засобами «культурної дипломатії» донесла складні явища до широкого загалу».

3524 22222

Наталія Зіневич. Фото: idealist.media

Ромолог вважає, що також важливо при вивченні цієї теми відійти від стереотипу суспільного образу ромів - жертв тоталітарного режиму.

«Лише в останні кілька років проводяться серйозні академічні дослідження, які (…) певною мірою спростовують цей стереотип та вивчають різний досвід ромів-учасників війни. У спогадах багатьох літніх ромів по-новому осмислюється тема героїчного подолання фатуму долі й небажання бачити себе і своїх близьких лише жертвою зовнішніх обставин, а й чинити їм спротив», - пише Наталія Зіневич.  

У ромському офіційному календарі #may16 #romaniresistance - це день, коли слова «мужність», «гідність», «єднання», «солідарність», «суб'єктність» у громадських акціях допомагають «долати» минуле і через щоденну участь у демократичному житті з більшою впевненістю дивитися у майбутнє.

З твердженням Наталії Зіневич, що історична пам'ять про геноцид сінті й ромів відіграє потужну мобілізаційну роль  у становленні нового покоління ромського громадянського суспільства, погоджується і ромський громадський активіст, журналіст, керівник Ужгородської ГО «Романі Черхень» Мирослав Горват:

-      Події 16 травня є маловідомими в Україні, на відміну від іншої дати – 2 серпня, Дня пам’яті жертв ромського Голокосту. Але наше покоління повинно знати свою історію і пам’ятати про подвиги своїх предків. Цього дня я планую поговорити з моїми дітьми на цю тему. Вони повинні вивчати своє минуле. Минуле, про яке людство так мало знає…

Завершимо ж наше дослідження цитатою з публікації на сайті RomaReact: «У темряві століть є моменти історії, осяяні нехай маленькими, але яскравими вогниками героїчних вчинків. Вони ніби «включаються» світло на всій земній кулі. Мало світла – мало надії. Але коли таких вогників багато, вони здатні вивести людство за межі темряви. Ми повинні шанувати славу і честь героїв. Якщо ці вогні вимкнути – повернуться темрява і хаос».

*Відео до Дня Ромського опору-2016 – у додатку до статті.

**Довідка
Загалом у концтаборі Аушвіц-Біркенау з 23-х тисяч ромів, депортованих із 14-ти країн, загинуло понад 20 тис.  Вважається, що під час голокосту від  репресій загинуло від 600 тис до 1, 5 млн ромів. В процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від вбивств нацистів. За даними українського дослідника Голокосту Михайла Тяглого, близько 20 тис ромів на території совєтської України загинули під час Другої світової війни, під час геноциду. Ця цифра приблизна: вона не включає ромів, які були вбиті на теренах України мірою поступу нацистської окупації або, можливо, поодиноких представників цього народу, які були вбиті протягом війни.

*** Повна версія статті Н. Зіневич – тут.

Матеріал підготовлено за всебічної підтримки Ромської програмної ініціативиМіжнародного фонду "Відродження"

Медіа

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

ufpdcclapkhpgugsplDOCUSPACEРесурсний центр ГУРТ