GK News 2 - шаблон joomla Видео
Вхід
Оновлено 2:13 PM, лип. 12, 2019
Стрічка:
Навчання ромів на Закарпатті. Чому освіта для ромів – це ключ до інтеграції в українське суспільство
Урок в ужгородській школі №13. Фото: Денис Вароді/БФ «Серце з любов’ю».
Урок в ужгородській школі №13.

Закарпатська область являє собою доволі різноманітний простір, в якому переплетено багато культур та ідентичностей. Внаслідок історичних процесів Закарпаття стало одним із найбільш багатокультурних регіонів України, де вже багато років поруч з українцями та представниками інших народів мешкає найбільший відсоток ромів від їх загальної чисельності у країні.

Важко сказати напевно, скільки саме ромів проживає у цьому регіоні сьогодні, адже останній офіційний перепис населення в Україні проводився 2001 року. Але навіть на той час кількість ромів на Закарпатті за офіційними показниками була найбільшою порівняно з іншими регіонами країни – близько 14 000 осіб, що становило 1/4 від загальної кількості ромського населення в Україні (47 тисяч 587 осіб). Водночас за неофіційними оцінками незалежних експертів насправді ромів на Закарпатті – близько 40-50 тисяч.

Громадяни ромської національності найменше, ніж інші нацменшини, інтегровані в українське суспільство. Внаслідок цього вони щоденно стикаються з багатьма соціальними проблемами, є найбільш дискримінованою групою населення. Ці факти визнають і самі роми, і представники влади. Водночас наголошують, що однією з головних перешкод на шляху ромів до інтеграції в українське суспільство є відсутність освіти. Зважаючи на ці фактори, а також на взятий Україною у процесі її розвитку євроінтеграційний вектор, що визнає дотримання прав національних меншин як одну з основних цінностей, 2103 року в Україні було затверджено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Таким чином інтеграцію ромів було визнано соціально значущим питанням на державному рівні.

Згідно з проведеним в Україні 2015 року соціологічним опитуванням ромів, чимало представників ромської національності (23%) взагалі не вміють писати та читати, що негативно впливає на їх рівень життя. 24% респондентів взагалі не мають будь-якої освіти, а найбільш поширенішою серед них є неповна середня (37,2%). Частка ж людей, які отримали чи отримують на даний момент вищу освіту, є взагалі мізерною – лише 1%. Дані з інших джерел свідчать, що лише 6% ромів України здобули професійно-технічну чи повну загальну середню освіту, а понад 90% так і не отримали повної освіти у навчальних закладах. Тому, на жаль, освітній рівень серед представників ромської меншини є найнижчим в Україні.

З причин недостатньої освіти або взагалі її відсутності більшість ромів фактично відокремлені від суспільства та відрізані від широкого кола можливостей, доступних для більшості громадян. Приміром, таких як отримання соціальної допомоги від держави, захист своїх прав та користування ними, перспективи у пошуках роботи. За відсутності освіти чимало ромів приречені до кінця свого життя шукати роботу, що не вимагає певної кваліфікації або передбачає тяжку та низькооплачувану фізичну працю, а це у свою чергу виключає будь-які зрушення в соціальному положенні чи професійний розвиток у майбутньому. Така перспектива жодним чином ані на крок не наближує ромів до соціалізації та отримання рівних можливостей із самореалізації на рівні з іншими громадянами України, а лише збільшує ступінь їх маргіналізації у суспільстві та, як наслідок, асоціальної поведінки. І так – із покоління в покоління.

У Закарпатській області – приблизно 159 загальноосвітніх закладів, у яких ромські діти здобувають освіту. Серед них – 6 шкіл, де навчаються виключно діти-роми (міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Свалявський та Хустський райони) та 15 шкіл, у яких є окремі класи для ромських дітей (місто Чоп, Виноградівський, Іршавський, Ужгородський, Рахівський райони,). Та переважна більшість маленьких ромів навчається разом з дітьми інших національностей. Загалом кількість школярів  на Закарпатті має тенденцію зменшуватися, але учнів ромської національності з кожним роком в області стає все більше.

Чи дійсно роми не хочуть навчатися

У дискусіях щодо проблеми навчання ромів побутує поширена думка, що, мовляв, доступ до шкільної освіти є рівним для усіх громадян незалежно від їх етнічної приналежності та соціального положення. За такою логікою, якщо батьки за певних причин не бажають віддавати до школи своїх дітей або хоча б стежити за їх освітнім процесом, а діти, які таки числяться у школі, але системно не відвідують занять, то це буцімто – їхнє бажання. І ніхто не має права примушувати їх, адже «в них така культура» або «вони не здатні до навчання тільки тому, що вони роми».

Але, як доводить практика, такі думки переважно висловлюють люди, які, по-перше, вже мають упереджене ставлення до ромської національності з власних причин, не розуміють і не бажають розуміти, навіщо інтегрувати особливо вразливу групу у суспільний процес побудови рівноправної держави без дискримінації та з рівними для всіх можливостями, а, по-друге, геть нічного не знають про ромську історію та культуру, апелюючи до того, що «роми завжди обирали такий спосіб життя і не мають бажання його жодним чином змінювати».

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про загальну середню освіту», повна загальна середня освіта є обов’язковою, а держава зобов’язана всіляко забезпечувати її безоплатність та доступність для всіх громадян без винятку, незалежно від їх раси, національності, кольору шкіри, віросповідання, соціального статусу чи матеріального положення.

Проте, яким би красномовним не був головний документ держави, стан освіченості ромів за часи його існування та правової дії докорінно так і не змінився. І справа не в наведених вище причинах, а в самому контексті ромської проблематики. Якщо докладніше розглянути це питання, стає зрозумілим, що роми неабияк здібні до навчання. Але побудова освітнього процесу вимагає нових креативних підходів та залучення нових дієвих осіб у двосторонніх відносинах між ромськими батьками й дітьми з одного боку та державною політикою й школою – з іншого.

Прийнято вважати, що головним лобістом у здобутті освіти дитини мають виступати її батьки. Маючи певну батьківську владу та авторитет, вони впливають на дітей, відіграють для них роль найважливішого джерела інформації та головного форматора ціннісного світогляду. Як наслідок, на батьківських плечах – велика відповідальність за своїх дітей та їх безпосереднє майбутнє. Тому навряд чи можна сказати, що батьки, чиї діти з певних причин належно не навчаються у школах, бажають їм поганої долі. Зовсім ні. Але через низку причин ромські діти так і не отримують повної середньої освіти.

Головним напрямком роботи з поліпшення статистики освіченості серед ромів має стати поширення мотивації до навчання, а також просвітництво щодо переваг здобуття освіти як серед самих дітей, так і серед їхніх батьків. Не здобувши самі повної шкільної освіти, деякі батьки можуть просто не усвідомлювати важливість навчання у школі для подальшого життя дитини та перспектив її гідного працевлаштування й саморозвитку. Цікаво, що, згідно з опитуванням, чим більш освіченими є батьки, тим більше ймовірність, що їхня дитина не має проблем з відвідуванням шкільного закладу.

Однак деякі дорослі вважають, що створення сім'ї та робота змолоду для ромів є більшими пріоритетами. А відтак не надто зацікавленні в освіті власних дітей через брак розуміння того, яким цінним інвестуванням у майбутнє це є, і що освічена дитина матиме набагато більше можливостей реалізувати себе у професійній діяльності та стати частиною українського суспільства.

Говорячи про проблеми освіти ромів, важливо зауважити, що на їх шляху до отримання освіти, порівняно з представниками інших  національностей, існує багато перепон. Левова частка ромських сімей живе за межею бідності і фактично соціально ізольована від суспільства, а тому деякі звичні речі та послуги для ромів є недоступними саме через скруту.

Наприклад, щоб віддати дитину до школи, треба купити неабияку кількість речей: портфель, шкільну та спортивну форму, підручники, зошити, канцтовари і т.п. Також поширеною є практика, коли (хоча навчання і є безкоштовним), від батьків вимагають щомісячні внески у фонд школи. І якщо навіть для багатьох українських родин такі витрати б’ють по сімейному бюджету, то для більшості ромських сімей вони є непід’ємними. І це, на жаль, робить освіту для ромських дітей менш доступною, аніж для інших.

Крім бідності, свою роль відіграє також чинник дискримінаційного ставлення до ромів у суспільстві. Тож, батьки дуже часто замислюються: «А чи варто віддавати дитину до школи, де її будуть перед усім класом принижувати вчителі, а на перерві  однолітки сміятимуться з неї?»

Що може поліпшити ситуацію

На Закарпатті є школи, де навчаються тільки діти ромської національності. Приміром, школа №13 в Ужгороді – її відвідують 320 учнів із трьох місць компактного поселення, розташованих поблизу навчального закладу. Оскільки діти у цій школі є представниками однієї культури, вони почуваються тут захищено та більш комфортно, ніж в інших, де навчаються не тільки роми. Однак у такому випадку вони фактично уникають спілкування з представниками інших культур та народностей, що лишає дітей можливості соціалізуватися і пізнавати навколишній світ поза простором, де вони звикли відчувати себе звично. Така ситуація є компромісною: з одного боку, роми отримують освіту, але з іншого, не інтегруються через взаємодію з дітьми, які є представниками інших культур, цінностей, поглядів, соціальних прошарків та інтересів. Це не сприяє порозумінню між ними та, навпаки, лише «консервує» поточний стану справ щодо сегрегації у суспільстві та поділу людей на своїх і чужих.

У травні 2017 року новим директором ужгородської школи №13 став Денис Вароді, ром за національністю. До цього він працював з ромськими дітьми в інших школах, де йому вдалось налагодити особистий контакт з учнями і в рази покращити відвідуваність уроків. Головним кроком до поліпшення стану освіти у ромській громаді, на думку Вароді, має стати порозуміння між учнями та вчителями, що, в першу чергу, залежить від волі останніх.

«Ромські діти відрізняються від інших однолітків своїм світосприйняттям та умовами, в яких проживають. Тому освітня робота з ними вимагає нових підходів у методиці та креативних практик у викладанні. Доволі часто вчителі дійсно сприймають ромів як «особливих», а тому можуть не вимагати від них блискучого знання матеріалу, вважаючи, що таким дітям достатньо лише вміти писати й читати. Такий підхід є докорінно невірним, адже, хоча всі діти є різними, але це не означає, що ромські діти – гірші або менш здатні до навчання», – вважає педагог.

Денис Вароді  також є керівником благодійного фонду «Серце з любов’ю», що спрямовує свої зусилля на допомогу вихованцям та випускникам шкіл-інтернатів, дітям-сиротам, інвалідам та дітям з малозабезпечених сімей  Закарпатської області, а також «важким» підліткам. Сам Денис описує воє роботу так:

«Фонд забезпечує їх правовий та  соціальний захист, полегшує адаптаційний період до самостійного життя. Надаємо моральну та матеріальну підтримку таким дітям під час подальшого навчання, працевлаштування, лікування та отримання житла і реєстрації».
Крім того, завдяки діяльності фонду діти з малозабезпечених сімей отримують необхідні для школи речі, які не мають можливості придбати їхні батьки: ранці, зошити, олівці, ручки та інше.

Рік тому фонд розпочав проект «Освіта ромів – запорука їх успішності у суспільстві», в рамках якого у селі Порошково Перечинського району Закарпатської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»було створено Консультаційний пункт для ромських школярів та батьків. Як пояснив в інтерв’ю порталу «Правовий Простір» Денис Вароді, Центр покликаний не лише спонукати ромські сім'ї віддавати дітей до школи, але й допомагати дітям адаптуватися до неї, не пропускати уроків та отримувати якісну середню освіту. Завдяки цьому діти можуть додатково займатися з педагогом, психологом, розвивати свої творчі здібності та відпочивати у зручному та дружньому для них середовищі.

Чотири рази на тиждень з дітьми працюють психолог Денис Вароді та педагог-координаторка Ілона Токар. Вони ведуть додаткові заняття з підготовки до уроків, групу продовженого дня, а також здійснюють виїзні консультації та анкетування у ромській громаді.

14390

Денис Вароді під час занять з ромськими дітьми.  Фото: Фейсбук Дениса Вароді.

 На думку Дениса Вароді, дуже важливо налагодити особистий контакт з дитиною з одного боку й просвітницьку роботу з батьками – з іншого. Ромська культура визначає сімейні відносини як одну з головних своїх цінностей, а тому налагодження зв’язку між школою, директором, учителем та ромськими сім’ями є вкрай важливим.

Особливої уваги заслуговує проведений у школі №13 експеримент, під час якого відбувся обмін викладацьких колективів між школами міста. Ідея його проведення виникла під час обговорення між представниками влади та директорами шкіл покращення методів освіти у ромських громадах та причин неефективності діючої методології. Під час експерименту вчителі з інших шкіл мали можливість провести заняття з ромськими дітьми замість постійних викладачів і, навпаки, вчителі зі школи №13 провели уроки для дітей з інших шкіл.

Розповідаючи про експеримент, начальниця департаменту управління освіти в місті Ужгород Оксана Бабунич відзначила, що така нестандартна спроба дослідити причини низького рівня освіти ромів дуже збагатила кращим розумінням реальної ситуації усіх, хто зацікавлений у її  поліпшенні. 8 завучів й директорів інших шкіл та особисто Оксана Бабунич того дня провели заняття з ромськими учнями школи №13 і на власні очі побачили, наскільки знання школярів не відповідають рівню того класу, в якому вони навчаються.

Проте викладачі побачили й інше – те, що їх здивувало та надихнуло на подальшу роботу: ромські діти виявилися дуже здібними, слухняними та склали враження таких, що дійсно хочуть навчатися. Але, за словами учасників експеременту, він виявився успішним лише через підвищений рівень уваги до дітей з боку викладачів. Вони дуже сумлінно готувалися до проведення занять та вигадували нові креативні підходи по роботі з дітьми, що дозволило максимально сконцентрувати увагу та збільшити залучення дітей до процесу навчання. Зі слів начальника департаменту освіти в місті Ужгород, лише 35 дітей із 350, зарахованих до шкіл, систематично відвідують заняття. Та завдяки активній роботі з залучення дітей до експерименту, у день його проведення більшість учнів була присутня, а за результатами спостерігали батьки та представники ромських громадських організацій.

Роль недержавних структур в освітньому процесі

Велику роль у покращенні стану освіти ромів відіграють недержавні інститути, а саме громадські організації, благодійні фонди, ромські лідери та, як не дивно, церква. Через кращу обізнаність у проблематиці та культурі ромів їм разом вдається будувати всеосяжну стратегію із залучення ромів до освітнього процесу.

Наприклад, директорка Закарпатського обласного благодійного фонду «Благо» Елеонора Кулчар розповіла, як її команді вдається щорічно готувати близько 30-ти дітей до школи. Оскільки ромські діти порівняно з іншими менш розвинуті та мають недостатній рівень підготовки до навчання, створений фондом Соціальний центр «Благо»започаткував 7-місячні курси, під час яких з дітьми працюють педагоги та психологи – і дитина впевнено йде до школи. Але у більшості випадків не в ромську, а в українську, тому що рівень підготовки тут дійсно високий, і дитина здатна навчатися нарівні з іншими учнями.

Така ініціатива має великий попит та добре зарекомендувала себе серед ромів, тому до фонду звернулися вчителі деяких шкіл і попросили надати можливість пройти такий курс підготовки ромським учням, які вже навчаються, але їх рівень знань не відповідає класу.

Також фонд надає матеріальну допомогу – канцтовари, одяг, взуття, портфелі – щоб діти з малозабезпечених сімей могли ходити до школи, не зважаючи на скрутне матеріальне становище батьків. Проте, на думку Елеонори Кулчар, таки залишається проблемою те, що дуже мало ромських дітей навчаються до 9-11 класів: вони рано дорослішають, одружуються і йдуть працювати. Тому робота з батьками щодо зміни діючого менталітету все ще є актуальною і вимагає просвітницької роботи.

19665

Підготовка до школи у соціальному центрі "Благо". Фото: БФ "Благо". 

Велику роботу зі спонукання батьків відповідально ставитися до освіти дітей ведуть ромські лідери. Як правило, вони мають тісні контакти безпосередньо з ромами у громаді, мають серед них певний автортет, до їх думок дослухаються і сприймають це як позитивне менторсво. Такий стан речей допомагає активістам працювати на благо громади, переконуючи батьків, що освіта – квиток їхньої дитини до кращого, цивілізованого життя.

Депутат Ужгородської міської ради Мирослав Говрат розповів, що секрет його вдалої комунікації між ромською громадою та освітніми закладами полягає у постійному відвідуванні ромських поселень та в особистому спілкуванні з сім’ями. Працюючи на благо своєї громади в Ужгородській міськраді, Мирослав щоденно спілкується з мешканцями багатьох місць компактного поселення в Ужгороді та першим дізнається про ситуацію в них, тому оперативно вирішує різні питання у рамках своєї депутатської діяльності. Він наголошує, що дуже важливо систематично відвідувати шкільні збори за для того, щоб бути обізнаним з ситуацією в освіті, а також заохочувати дітей-ромів до навчання через проведення різних культурних заходів та святкових подій.

Чимало активістів, залучених до процесу покращення ситуації з освітою ромів, зазначають, що на Закарпатті дуже важливу ролу у спонуканні ромських батьків до відповідального ставлення до освіти своїх дітей відіграє інститут церкви. За словами Мирослава Горвата, зараз на Закарпатті функціонує близько 100 церков, переважно євангелістського спрямування. Справа в тім, що роми – у своїй більшості дуже релігійні люди, тому і прислухаються до настанов пасторів навчатися та жити згідно з законами Біблії.

Від середньої освіти – до вищої

Ще однин вартий уваги  аспект – продовження навчання ромів Закарпаття в університетах. Якщо відсоток ромів, які отримують повну середню освіти є критично низьким, то тих, хто продовжує своє навчання у вищих навчальних закладах України, ще менше. Причина в тому,  що для вступу до вузу потрібно мати або високі бали з ЗНО, що вдається далеко не всім, або кошти для навчання за контрактом – а такої можливості у переважної кількості ромських сімей просто немає. Тому до українських університетів поступають лише одиниці ромів.

В Україні надання стипендій Ромського освітнього фонду представникам ромського народу для отримання освіти у вищих навчальних закладах координує Міжнародний фонд «Відродження».  Завдяки його діяльності сотні молодих ромів нашої країни мають можливість здобувати вищу освіту з права та гуманітарних дисциплін.

За словами менеджера Ромської програмної ініціативи Фонду Сергія Пономарьова, з кожним роком ромських абітурієнтів, які бажають здобути вищу освіту, стає дедалі більше, і лідером за кількістю заявок останніми роками є саме Закарпаття.

Це свідчить про те, що стереотип про неосвічених ромів потроху ламається. І все більше молодих людей, розуміючи цінність навчання у вищому навчальному закладі, прямують до успішної кар’єри у найрізноманітніших областях, зокрема, у сфері юриспруденції, і зрештою успішно інтегруються в українське суспільство.

Не зважаючи на активну участь недержавних інститутів (фондів, громадських організацій) у ромському освітньому процесі та позитивні зміни у цьому напрямку, статистика все ще свідчить про наступне: для того, аби ромська національна меншина в Україні зрівнялася за рівнем освіти з іншими громадянами, усім сторонам слід спрямовувати на це  набагато більше сил та ресурсів.

А головне – глибоко розбиратися в особливостях культури й ментальності цього народу, аби мати змогу застосовувати нові креативні підходи і практики у державній політиці щодо інтеграції ромів. 

Довідка
Матеріал опубліковано за сприяння  Ромської програмної ініціативи   Міжнародного фонду "Відродження".

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.