GK News 2 - шаблон joomla Видео
md
Вхід
Оновлено 1:15 PM, трав. 18, 2018
Стрічка:
«Цей біль у мені живе»: у Бабиному Яру вшанували пам'ять жертв геноциду ромів (фото, відео)

Люди різних національностей, різного віку та професій прийшли 2 серпня, у Міжнародний день пам’яті жертв голокосту ромів, до Бабиного Яру пом’янути ромів, закатованих в урочищі на початку Другої світової війни. Музично-поетичну композицію «Бабин Яр. Будемо жити, ромале!» представив Циганський академічний музично-драматичний театр «Романс».

Вечір пам’яті складався не лише з потужної за емоційним посилом мистецької композиції – він став масштабною акцією зі вшанування пам'яті жертв геноциду ромів. Разом із театром «Романс» її організаторами виступили Ромська програмна ініціатива Міжнародного Фонду «Відродження» та Національно-культурне об’єднання «Амала».

Біля меморіального знаку «Ромська кибитка» зібралися кияни, гості з інших міст і країн, представники дипломатичного корпусу в Україні, науковці і громадські активісти, люди мистецтва. До Києва приїхали роми з різних регіонів України, зокрема зі сходу країни, де зараз іде війна, а також із Закарпаття.

Доєднатися до акції міг кожен бажаючий. На  вході до Бабиного Яру молоді ромські активісти роздавали людям свічі та червоні троянди – потім, під час православної панахиди за загиблими, в руках учасників акції  горіли вогники пам’яті, а квіти лягали до підніжжя кибитки.

1455

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

1489Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

1462

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

1493

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Урочиста хода, покладання квітів, хвилина мовчання, виступи гостей – всі ці урочисті моменти перемежовувалися музичними, вокальними та поетичними композиціями у виконанні артистів театру «Романс».

Музично-поетична композиція «Бабин Яр». Виконує Наталія Золотарьова, артистка театру «Романс".

Кожен із гостей, які брали слово під час заходу, доповнював своїми думками та фактами картину великої трагедії ромського народу. Нагадували, що на дні урочища Бабин Яр лежать жертви трьох ромських таборів, розстріляних нацистами восени  1941 року… А також про те, що попри масштаби трагедії і численні жертви, факт знищення ромського народу сьогодні майже забутий. 

1473

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

«Роми – нація виняткового натхнення і виняткової душі. Саме тому навіть назва геноциду, назва трагедія, згадати яку ми сьогодні тут зібралися, має  таку вражаючу символічну назву – Чорний Жах, Калі Траш", - зазначив директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш.

Він навів такі цифри: загальне число жертв Калі Трашу, за різними підрахунками, становить від півмільйона до 1,5 мільйона ромів. У процентному відношенні роми, певно, є етнічною спільнотою, яка найбільше постраждала під час Другої світової війни: 90% ромів загинули у Німеччині, Австрії та Естонії. В Україні число жертв Калі Трашу становить 19-20 тисяч осіб.

1006

Андрій Юраш. Фото: mincult.kmu.gov.ua

Тимчасовий повірений у справах Федеративної Республіки Німеччина пан Вольфґанґ Біндзайль у своїй промові пыдкреслив, що Україна заслуговує на пошану за зусилля, які вона докладає, визнаючи історичну відповідальність за геноцид ромів. Свідченням цього є і ця пам’ятна акція, і пам’ятник ромам, закатованим у Бабиному Яру, відкритий минулого року.

«Вшанування пам’яті ромів має особливе значення. Хоча злочини націонал-соціалістичних окупаційних військ були однозначно спрямовані на ромів як на етнічну групу, минуло багато часу, поки роми як група жертв взагалі зайняли своє місце в історичній  пам’яті… Навіть сьогодні поминання ромських жертв голокосту більше пов’язано з усними переказами, ніж інші спогади про жахливі події, які сталися 75 років тому…  З часу розпаду радянського союзу по всій Україні було створено 27 пам’ятних місць на честь ромів, жертв голокосту. У цьому Україна також відрізняється від інших потерпілих країн СРСР… У вивченні історії ромів ще належить провести велику роботу, оскільки бракує багато відомостей, скільки ромів жило в Україні під час нацистської окупації, скільки ромів було вбито. Навіть сьогодні ми не знаємо, скільки ромів живе в Україні. Вшанування пам’яті повинно стати для нас також застереженням для теперішнього часу: роми, як і раніше, залишаються беззахисною нацменшиною. І це є правдою, особливо сьогодні, у часи війни, коли багато людей стають біженцями», - сказав пан Біндзайль.

Михайло Тяглий, науковий співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту, назвав 2 серпня датою, через яку Україна символічно приєдналася до європейського меморіального простору стосовно пам’яті жертв геноциду ромів, але вивчення цієї трагічної історії тільки починається. Науковець презентував 2 тематичні збірки. З першої можна дізнатися, скільки, в яких місцях, коли, як вбивали ромів України, вона містить документи – і радянські, і нацистські. Друга – унікальний приклад і результат співпраці державних і неурядових організацій громадянського суспільства – матеріали конференції, яку у жовтні 2016 року провели Український центр вивчення історії голокосту у співпраці з недержавними організаціями, зокрема Міжнародним фондом «Відродження».

1527

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Михайло Тяглий.  

Режисер, актор театру і кіно, педагог Олег Примагенов запропонував створити в Києві ромський центр:

«Хочу звернутися до сьогоднішньої влади, яка мусить передати ромській громаді не тільки театр, а створити центр у колишньому клубі під «смішною» назвою «Більшовик». Це був би гідний вчинок, достойний європейської країни, де б роми мали свій центр з виховання молоді. Бо за нею – майбутнє», - зазначив він.

1532

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Олег Примагенов. 

Пісня «Сватосте», виконують артисти театру «Романс». Відео: Олена Орлова/legalspace.org

У фіналі заходу всі присутні на знак пам'яті про загиблих, за ромською традицією, під звуки ромського гімну "Джелем, джелем", стали  разом у коло – символ єдності  поколінь і захисту від  жахливих трагедій, які ніколи не повинні  повторитися.

1552

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

1540

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

«Пам’ятати і вшановувати потрібно всіх. Всі ми – люди»

Домогтися усвідомлення важливості поважного ставлення до пам’яті  жертв геноциду ромів, а сам захід вважати мотивацією для більш детального і поглибленого його вивчення – таку мету ставили перед собою організатори акції. А от що думали її учасники, «Правовий Простір» запитав у тих, хто стояв цього дня біля Ромської кибитки. Серед них були роми і не роми, молоді і сиві, чиновники і громадські активісти, науковці й митці…

1510

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Ігор Крикунов, керівник тетру «Романс», Народний артист України: «Цей біль у мені живе… Ми повинні віддати їм наші борги, шану. Тому що тут лежать безневинні жертви…»

Андрій, киянин: «Одна з трагічних сторінок нашої історії. Чорна сторінка… Роми – наші співвітчизники. Я не ром, я українець. Але я сьогодні тут. І щороку, з 1991 року цього дня приходжу сюди…»

Катерина, киянка, культуролог: «Я не ромка, але тема геноциду ромів мені близька – я писала магістерську роботу на цю тему… Слід вшановувати пам’ять усіх загиблих і з повагою ставитися до кожного народу, кожної нації».

1588

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Раїса Набаранчук (Рані Романі), ромська поетеса, киянка (на фото з онукою Аліною): «Сьогоднішній день – це наші спогади про невинно вбитих ромів. Ці спогади йдуть від наших батьків. Не можна забувати те, що було. Не можна. Пам'ять про них – завжди у наших душах. Я щороку поминаю їх. Тут моя бабуся лежить, татова мама. Говорять, що я на неї схожа… Її Павлиною звали. На честь її мою сестру назвали Ліною, а онуку – Аліною. Бабуся продовжує жити з нами в наших серцях».

Валентина Золотаренко, ромська громадська активістка, медіаторка: «Практично в кожній ромській родині є люди, які загинули під час Другої світової війни, яких розстріляли. Багато ромів воювали… У моїй родині один дядько зник, безвісти другий був поранений. Сім‘ю моєї бабусі майже всю розстріляли: із 20-ти чоловік залишилася тільки вона і її брат. І сьогодні я дуже вдячна організаторам цього заходу, театру «Романс», за це дійство. Дуже важливо, щоб наші діти не забували, щоб усі люди пам’ятали, що роми, як і всі інші народи, пережили цю війну».

Йосип та Ельвіра Богари, ромська родина з Закарпаття, с. Підвиноградове: «Ми приїхали сюди, тому що тут загинули наші діди-прадіди, наші співвітчизники. Болить ромське серце за наших ромів. Ми спеціально приїхали сюди, щоб побачити це місце, вшанувати пам'ять загиблих. Вперше біля Ромської кибитки, і, сподіваємося, не в останнє».  

1587

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Христина, киянка, держслужбовець: «Цю трагедію часів війни завжди треба пам’ятати. У нас і зараз іде війна, тому потрібно пам’ятати уроки історії, щоб ці жахи, не дай Бог, не повторилися…»

Віктор, киянин, пенсіонер: «Я прийшов заради пам’яті. Пам’ятати і вшановувати потрібно всіх. Не важливо, якої крові. Всі ми – люди. І треба бути перш за все людьми».

1542

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

1573

Фото: Олена Орлова, ІРЦ "Правовий Простір".

Варто нагадати, що у  планах організаторів акції – створити віртуальний альбом пам’яті та започаткувати в Україні щорічне відзначення 2 серпня Міжнародного дня голокосту ромів, місце трагедії – Бабин Яр – визначити загальнонаціональним історичним меморіальним місцем для ромів Україниі таким чином долучитися до загальноєвропейських традицій і формування спільного меморіального простору.

Фото і відео: Олена Орлова/legalspace.org

Більше світлин - у галереї до статті.

Довідка
Матеріал створено за сприяння Міжнародного фонду "Відродження".

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.