GK News 2 - шаблон joomla Видео
Вхід
Оновлено 9:43 PM, лип. 18, 2019
Стрічка:
"Питання учасників АТО, які мали вирішити, випробували на собі" - Дмитро Примаченко
Дмитро Примаченко, член Правління Київської міської Спілки ветеранів АТО Фото з архіву УФПД
Дмитро Примаченко, член Правління Київської міської Спілки ветеранів АТО

З початку антитерористичної операції на сході України минуло майже 2 роки. Кількість демобілізованих бійців, які потребують соціальної, психологічної та правової допомоги зростає. Держава покликана виконувати всі соціальні гарантії військових, які боронять мирне небо над Україною, тим не менш, не справляється з усіма покладеними на неї соціальними функціями. У той же час, як ніхто краще ці питання можуть вирішити ветерани АТО, які взяли на себе ініціативу допомагати своїм побратимам як у зоні бойових дій, так і демобілізованим.

Про досвід організації такої допомоги, а також про системну діяльність з правового та соціального захисту учасників АТО сьогодні Українська Фундація правової допомоги говорить із Дмитром Примаченком, членом Правління Київської міської Спілки ветеранів АТО.

Ф. Розкажіть детальніше про місію організації «Спілка ветеранів АТО» та проект Кола довіри

Д.П. Наша організація була створена ситуативно, коли ми ще приймали участь у бойових діях у 2014 році. Коли прийшли на ротацію до себе додому, ми побачили, що деякі соціальні гарантії, які повинні виконуватись державою по відношенню до нас і наших сімей, не виконуються. Відповідно, ми зініціювали зустрічі з місцевою владою  і зрозуміли, що для того, щоб відстоювати свої права як учасників бойових дій, необхідно створювати організацію. І тоді створилась організація «Київська міська спілка ветеранів АТО». Після створення ми ще 2 рази їздили у «відрядження», на війну, і з березня 2015 року почали активно працювати з самоорганізації з соціального напряму захисту ветеранів АТО, сімей ветеранів АТО та сімей загиблих. Першочерговими питаннями і завданнями ми поставили перед собою створення соціального пакету для ветеранів та учасників АТО. Чому я розділяю ветеранів АТО і учасників АТО, тому що він (учасник АТО ред.)  — людина, яка вже приймає участь у бойових діях, яка відірвана від своєї сім`ї, знаходиться на передовій, не є юридично зафіксований, що є учасником бойових дій, але він вже потребує того соціального захисту, а у першу чергу його сім`я, тут в тилу.

Зробивши акценти на ці питання, ми спрямували свої зусилля на створення соціального пакету для цих людей. По всіх напрямах ми намагались взяти ці категорії людей, а питання, які ми підіймали, ми випробовували на собі. Тобто ми йшли  в той кабінет, в який повинні піти або сім`я або учасник АТО, або ветеран; бачили, яка є проблематика і її вирішували.

Коли більш менш ми налагодили співпрацю з київським муніципалітетом і зробили соціальний пакет, для того, щоб він мав вигляд і працював, другим завданням, яке перед нами постало – комплексна соціальна адаптація, якою не також займалась держава на той час взагалі (початок 2015 року). Воїни (учасники АТО – ред.) приходять з війни із зміненим соціальним розумінням, з загостреним почуттям справедливості — вони повинні отримувати хтось допомогу, хтось консультацію, хтось просто підтримку. На початку 2015 року не робилось зовсім нічого. Так, були організації психологічні, реабілітаційні, які намагались це робити, але це було розрізнено. Про державу я взагалі не кажу, бо вона тоді навіть не намагалась щось робити. Тоді наші сили були направлені на пошук вирішення цього завдання, ми почали шукати досвід закордонних країн, які вже стикались із такою проблематикою. Це США, Ізраїль, європейські країни, які постійно приймають участь у миротворчих, інших конфліктах. Ми поставили питання - що вони роблять з воїнами, яку вони проводять роботу з ветеранами, і побачили, що найдієвішим засобом повернення у мирне життя воїнів є підтримка саме ветеранів – рівний-рівному. Ми більш детально вивчити цю практику і почали її впроваджувати. Розуміючи, що Україна то не є Америка, і не є Ізраїль і дуже важливо, що ми воюємо за свою країну, зважаючи на український менталітет, то підходи роботи відрізнялись. Працюючи над цим питанням народився проект «Кола довіри», який базується на понятті рівний-рівному. Він передбачає відокремлення або виявлення активних ветеранів, які готові допомагати. Вони проходять відповідне навчання саме з психологічної допомоги та адаптації своїх побратимів. На цьому етапі до нас приєднались організації, які справжні та дійсно займаються цими питаннями і разом ми почали впроваджувати такий проект. Ще додатково ми додали таку складову як залучення сімей, тому що ми побачили невтішну статистику — розлучення сімей, в  яких чоловіки приймали участь в АТО. Тож, ми  почали залучати сімей саме до акцій роботи з психологами для того, щоб вони розуміли, як потрібно спілкуватись зі своїми чоловіками, воїнами, які повернулись з АТО, своїми батьками, чоловіками, тому що це надзвичайно важливо і тут є великий «пробіл» в роботі держави. Важливо проводити роботу, не тільки з ветеранами, які повертаються, а й  з сім’ями, тому що повертаються вже не ті чоловіки, не ті батьки і не ті хлопці, які йшли туди. По суті «Кола довіри» це клуби ветеранів сімейного типу, в яких ветерани самостійно собі допомагають подолати адаптаційний період повернення до мирного життя. Сам клуб ветеранів передбачає зібрання побратимів, наповнення цих клубів різними заходами, і під час проведення цих заходів  відбувається адаптація воїнів. Ці клуби сімейного типу, як «Кола довіри» також є платформою для того, щоб реалізувати себе і у бізнесових проектах, спрямовані на отримання нової професії і спектр всіх послуг, які можуть ветерани надати собі.

Ф. Зараз є державна ініціатива щодо обов’язкового проходження психологічної реабілітації учасників АТО. Як Ви можете прокоментувати це?

Д.П. Я вважаю, що це правильно. В обов’язковому порядку при демобілізації, відпустці, ротації, хлопці повинні проходити якусь буферну зону, в якій якісно, ненав’язливо буде надаватися комусь допомога, комусь підтримка для того, щоб підготувати їх і побачити,  в кого є дійсно проблема і надати їм більше допомоги. Але ці буферні зони повинні бути якісними, тому що у нас все робиться для «галочки». Держава бере ініціативи громади, виділяє на це кошти і потім ці кошти використовує або не за цільовим призначенням, або просто банально їх краде. Тому моє розуміння, як це повинно бути, це якраз залучення громади, яка займається цими питаннями, залучення безпосередньо активістів впровадження цієї ініціативи, щоб була можливість контролювати громадою виконання цієї програми, і, тоді, напевно, буде результат. Але такий обов`язковий прохід цієї буферної зони, на мій погляд, потрібен. Навіть, якщо протягом тижня професійний психолог поспілкується з хлопцями, які повернулись — у 50% він зможе побачити проблематику, допомогти зрозуміти деякі речі або розібратись у цих  питаннях, або підготувати, бійців, що тут не все так як там, і все таке інше – це дуже правильно. І щоб ці психологи були учасниками АТО. Це якраз та складова програми «Кола довіри», як рівний-рівному. У  нас з’явились такі психологи, як капелани, це надзвичайно, якщо можна так сказати, якісний продукт. Він є і психологом і посередником спілкування з Богом, зрозуміє, тому що капелани безпосередньо там із хлопцями знаходяться на фронті.  І йому є довіра від хлопців, це 100%, знаєте, вже перевірена. Але знову ж таки, наша держава тут «лажає» — всі капелани, які воюють зараз не мають посади капелана, вони оформлюються або як санітар, або кухар. Тому, якщо двома словами, то я – за.

Ф. Які найчастіше категорії клієнтів звертаються до Спілки ветеранів АТО?

Д.П. Категорії діляться на: безпосередньо учасники АТО, які потім стають ветеранами; члени їх сімей живих, коли хлопці учасники АТО ще воюють або поранені; і члени сімей загиблих.

Ф. Чи є випрацювана практика чи механізм вирішення типових проблем клієнтів,  які звертаються до Спілки?

Д.П. Одним із першочергових завдань нашої організації є створення соціальної захищеності та соціального пакета для сім`ї (учасників АТО ред.) та для самого ветерана. Був створений інформаційно-аналітичний центр, який мав на меті функціонування єдиного вікна, щоб кожному, кому потрібна допомога з соціальних питань, кого стосується АТО, приходив в одні двері і отримував максимальний спектр послуг, консультацій, відповідей, які стосуються цього напряму. Нами ініційовано створення такого вікна, і з лютого 2015 року функціонує в будівлі КМДА, інформаційно-аналітичний центр, у якому працюють безпосередньо волонтери АТО  і надають такий спектр послуг. І це якраз 9 місяців працює, є відпрацьована система зі створенням дорожних карт, з розумінням, з чим стикаються на кожному етапі проходження цієї дорожньої карти хлопці, або члени їх сімей,  як ці питання повинні вирішуватись, такий налагоджений механізм вирішення цих проблем.

Ф. До кого звертатись при порушенні прав учасників АТО на соціальні гарантії?

Д.П. Взагалі, Київська міська спілка ветеранів АТО несе таку мету як платформа допомоги для цієї категорії населення. Саме той комунікативний міст між людиною, якій потрібна допомога і організацією, яка може надати цю допомогу. І це нам вдалось, тому що є у нас партнери, які приєднались, і Українська фундація правової допомоги, з якою зараз ми співпрацюємо по напрямах, і вони можуть надавати первинну та сприяти отриманню інформації щодо вторинної правової допомоги, є ще організації, які також звертаються, і допомагають наші фахівці, вже стали в якоїсь мірі юристами і можуть проконсультувати стосовно первинної такої допомоги, тому б я радив звертатись в такі ветеранські організації, і на цих ветеранських організаціях, на цій платформі працюють всі правозахисники, всі люди, які можуть допомогти.

Ф. Якщо брати інші регіони України?

Д.П. Міністерством юстиції створено Центри безоплатної вторинної правової допомоги незахищеним верствам населення у тому рахунку, до них відносяться учасники АТО. У мене немає позитивної практики, щоб я міг би сказати, що вони працюють і вирішують питання. У будь-якому випадку, якщо вони є, то тоді треба звертатись.

В Статуті у всіх ветеранських організацій написано – захист прав ветеранів та членів їх сімей. Тому, якщо десь є якась несправедливість, якщо є утиск прав ветеранів, або членів їх сімей, у першу чергу, на мій погляд, треба йти, шукати ті ветеранські організації, які створені у регіоні. По принципу рівний рівному – є певне братерство, і я сумніваюсь, що& там хтось залишиться без допомоги.

Ф. Розкажіть успішну справу, коли до Спілки ветеранів звернувся учасник АТО по допомогу

Д.П. Таких справ у нас багато. Одного разу була така ситуація: «Айдарівця», який був не оформлений, поранено — він отруївся токсичними газами і пошкодив свої легені під час обстрілу фосфорними нарядами (він вдихнув цей токсичний фосфор і попік собі легені). Його привезли до шпиталю у місті Києві і полікували. Дали ліки і прийшов термін його виписувати, але він не був ще вилікуваним до кінця. Тим не менш, процедура в нас така що, «ти невійськовий, офіційно не оформлений», то вони його по швидкій привезли і виписали (він не є киянином). Після виписки він пішов на вокзал, грошей в нього нема. Походив і почув, що є Спілка ветеранів АТО. Він прийшов до нас, розповів свою ситуацію, і під час розповіді, у нього почався приступ з легенями, він почав задихатись, у нього почались сильні болі. І перша допомога, яка була надана нашими волонтерами — надані ліки, щоб полегшити приступ. Після цього ми зробили обдзвони, знайшли людей, які домовились, що його знову візьмуть в шпиталь (адже його не брали, тому що він не є військовослужбовцем). Тобто, по черзі, ми надали медичну допомогу, домовились про те, щоб він переночував одну ніч в хостелі і домовились про те, щоб його взяли в лікарню пролікуватись. Це був випадок, який вирішився одразу.

Ще такий випадок був. Хлопчина поранений, йому вибило шматок кістки (потрапила куля від кулемету Калашникова 7-62). Він переніс близько 15 операцій, їздив в Німеччину, були затрачені певні кошти на лікування, (це як і пересадка шкіри, нарощування сухожиль, поставили йому апарат Єлізарова), і боєць повернувся назад. Він ходив з апаратом Єлізарова, кістка не почала рости.

Потрачено 50 000 євро в Німеччині на проведення операцій, але у нас є програма така «компенсація дороговартісного лікування». І боєць подав документи до Київської влади щодо компенсації цього дороговартісного лікування. Комісія прийняла рішення щодо компенсації цих коштів, але потім департамент юридичної забезпечення Київради «зарубав» по невідомій нам причині це рішення. І вони почали обдумувати: як же ці кошти не надати? Офіційна відповідь була така, що ці кошти були потрачені не особисто цим бійцем, а що вони, цитую: «по телефонній розмові з представником клініки Німеччини отримали інформацію, що ці кошти були перераховані якимось фондом». Ця офіційна відмова у нас навіть в листі є КМДА, і ця підстава є відмовою.

У бійця лікування навіть сьогодні не закінчилось. І подальше лікування також потребує багато коштів, компенсація якраз розраховувалась на подальше лікування. Ми на цьому етапі підключились, нам вдалось «вибити» ці 50 000 євро на лікування бійцю. На сьогодні він уже отримав ці кошти; і ліг на лікування в Україні, йому з його клітин виростили кусок кістки. Буквально минулого тижня йому зробили і поставили кістку. Це якраз такий успіх, який можна «пощупати» — ці кошти (що повинні виділятись на законних засадах), які спільно нам вдалось «вибити», пішли на лікування, яке боєць проходить вже півтора року.

Спілкувалась Ганна Приходько, Українська фундація правової допомоги

Довідково
Київська міська спілка ветеранів АТО — це громадська організація, яка допомагає усім бійцям-киянам, що знаходяться в зоні АТО або які є пораненими та знаходяться на лікуванні. Головна мета створення — це соціальний захист учасників АТО та співпраця з органами державної влади.

Адреса: бульвар Тараса Шевченка, 3, Київ

Телефон: 044 393 4328

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.