GK News 2 - шаблон joomla Видео
Вхід
Оновлено 11:19 AM, жовт. 15, 2019
Стрічка:
Дружина військового звернулась до психолога, бо...

Це сповідь дуже сильної і дуже молодої жінки з Нововолинська. Її коханий пішов у те АТО ще у квітні. Чекання далось їй дуже тяжко. Вона вимолила у Бога й долі його повернення. І от він удома, але...

Сьогодні ми друкували  Поради психологів родинам учасників АТО .

Юлія відгукнулася великим листом. Розповіла:

— Із власного досвіду можу сказати: коли приходить повістка близькій людині — світ перестає існувати, хоча не відразу.  На кілька годин відключаються всі емоції, і починаєш ретельно збирати речі, намагаючись передбачити всі ситуації, які тільки можуть бути.

І от він іде. Найгірше стає за день-два. Спочатку ні на що не реагувала, не їла й не підводилась із ліжка. Рятувала дитина.

Що допомогло? Друзі. Хтось годував, хтось постійно дзвонив, приходив. За тиждень прийшло розуміння, що треба далі жити. Щоправда, всі емоції стали притупленими. Почались повсякденні справи, наближався Великдень. Та легше не ставало. Найважче триматись, коли розмовляєш.

Дуже хороша порада (бо дійсно допомагає) — зайнятись волонтерством. Просто часу на себе і свої емоції майже не залишається. Пам'ятаю дні, коли навіть не могла відійти від розетки, бо телефони не витримували і сідали. А ще — як дорогою на Миколаїв посадила батереї ледь не половині автобуса. І навіть коли була добу там, поряд із чоловіком, виявилось, що часу на нього майже не мала. Бо постійно з кимось зустрічалась чи розмовляла. Навіть не знаю, де в нього терпіння бралось.

Живеш у такому шаленому темпі, що навіть на емоції сил бракує. Та й спілкуєшся з людьми, які відчувають те саме, мають ті самі проблеми, розуміють і підтримують одне одного, це реально допомагає.

Думаєте, найважче — коли він там? Ні, набагато важче, коли повертається. Іншою людиною.


Трохи миру серед війни

От уявіть: ви проводжали одну добре знайому людину, а повернулась інша — ніби й ваша, та зовсім чужа. Тут уже інші проблеми, з якими непросто впоратись. Важко всім, усі на зриві. Непросто повернути до звичайного життя близьку людину, непросто все забути… та й, мабуть, неможливо. Ейфорія від того, що живий і повернувся, минає. Починаються агресія, нерви, крики, апатія, небажання говорити, людина або п'є, або замикається в собі… і багато іншого.

Їм справді треба виговоритись, не залишатись на самоті, не потрапляти в компанії людей, які провокують своїми діями або скандалами на агресію. А ще нам — мамам, дружинам, батькам,  усім — потрібно вчитися жити з людьми, які були на війні. Самому з цим дуже складно впоратись, тому треба звертатись до психологів і психіатрів. Усвідомити, що нічого поганого в цьому немає, це не означає, що ми якісь не "такі" чи ненормальні.

Допомога потрібна практично всім, хто був на війні, і всім, хто їх чекав.




"Просто ты умела ждать..."

Дуже важко було примусити себе піти до психолога, довго налаштовувалась. А після розмови стало легше, просто якась частинка тягаря спала. Тому раджу всім звертатись по допомогу.

Сама зверталась на кафедру практичної психології СНУ ім.Лесі Українки. Спілкувалась із чудовою Федоренко Раїсою Петрівною. Там надають БЕЗКОШТОВНО психологічну допомогу всім учасникам АТО, їхнім сім'ям, сім'ям загиблих і тих, хто вирушає на війну, волонтерам… і просто всім, хто такої допомоги потребує.
Тел. 066 354 13 85, 096 974 12 39, 063 926 42 33.

Знаю, що дівчата звідти були і у володимирській частині, проводили бесіди з хлопцями, тести — в результаті виявилось, що кожному п'ятому потрібна термінова психологічна допомога, ще виявили людей, які перебувають на межі самогубства. Намагались донести це до командування, але начальство просто відмахнулось.

Нам усім потрібно готуватись до повернення великої кількості людей із психологічними проблемами. І щоб не було смертей уже тут — маємо нашим захисникам допомогти.


На війні як на війні, а після неї?..

Не відкидайте допомоги психологів, вона може врятувати чиєсь життя. Якщо у когось будуть якісь питання або схочете поговорити, якщо вам важко, бо ваші близькі йдуть в АТО, повертаються або перебувають у зоні бойових дій — телефонуйте фахівцям, закликає Юлія.

У Нововолинську психологи теж є, про їхню роботу з обпаленими війною розповімо незабаром. 

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.