Logo
Версія для друку
Звільнення з військової служби за контрактом у зв’язку із закінченням строку його дії

Ще донедавна дуже гостро стояло питання припинення контрактів про проходження військової служби. З 07 січня 2017 року набрали чинності зміни до законодавства, якими скасовані “безкінечні” контракти “до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації/оголошення етапів звільнення” (та інші варіації “на тему”).

Йдеться про відомий для тих, кого стосується це питання, законопроект №5337, який пізніше став Законом України №1769 від 06.12.2016 року.

Даним Законом внесено зміни до ст. 23 ЗУ “Про військовий обов’язок і військову службу” (ЗУ “ВОВС”), яка визначає строки військової служби, а також до ст.26, зокрема – ч. 8, яка визначає умови припинення військової служби під час дії особливого періоду.

Тепер у військовослужбовців, які служать за контрактами, укладеними ще до війни, так і в тих, хто підписав контракт під час дії антитерористичної операції – з’явилася можливість звільнитися з військової служби.

Так, наразі ч.8 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов’язок і військову службу” містить абзац “і”, який встановлює, що з військової служби в особливий період звільняються військовослужбовці, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду – тобто, цей пункт стосується звільнення за “воєнними” контрактами.

Пункт “ї”, який встановлює можливість звільнення за “довоєнними” строковими контрактами, тим військовим, які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Здавалося б, все досить просто – уклав контракт після початку АТО, відслужив два роки за таким контрактом – і можеш бути вільним, і так само – якщо строк дії контракту не був довше, аніж 06 січня 2017 року включно – теж можна писати рапорт та повертатися додому. Проте, схоже, що наші законодавці полюбляють складати юридичні головоломки і для військових, і для самих себе, і для юристів, які працюють з подібними питаннями.

Зупинимося на кількох ключових моментах.

В першу чергу слід врахувати те, що звільнятимуть військовослужбовців згідно графіків, які мають розробити спільно Генеральний Штаб ЗСУ та Міністерство Оборони України. За усними заявами чиновників, такі графіки планують скласти приблизно в середині березня 2017 року, а звільнення, орієнтовно, розпочнуть з квітня цього року. Разом з тим, конкретні строки звільнення законодавством не визначені, лише у Прикінцевих положеннях вказано, що таких військовослужбовців повинні звільнити не пізніше одного року з дня набрання чинності цим Законом – тобто, не пізніше 07 січня 2018 року.

По-друге, ті ж Прикінцеві положення ЗУ №1769 від 06.12.2016 року містять застереження щодо моменту виникнення у військовослужбовців військової служби за контрактами, укладеними на певний строк. Зокрема, абз.1 п. 2 Прикінцевих положень сформульований наступним чином: встановити, що право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"”. Що ж має на увазі цей пункт? Згадаймо, що попередня редакція ч.9 ст. 23 ЗУ "ВОВС" (строки військової служби), автоматично продовжувала усі діючі контракти до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації. Дана норма встановлювала, що для військовослубовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки до оголошення демобілізації. Хоча таке нововведення суперечило самим принципам права, грубо порушувало права військовослужбовців і не узгоджувалося із встановленим порядком зміни умов контракту (письмова згода обох сторін) – військові частини автоматично продовжували усі діючі контракти до закінчення примарного особливого періоду (адже навіть цей термін законодавець, випадково чи навмисне, визначив дуже неточно) або ж до оголошення демобілізації, при тому, що мобілізація в країні, як така – оголошена не була. Але це певні юридичні сентименти.

Останній день дії цієї норми припав на 06 січня 2017 року. На практиці це означає, що, навіть, якщо контракт про проходження військової служби завершився 06 січня 2017 року (наприклад – був укладений 06 січня 2014 року на три роки, або 06 січня 2012 року – на 5 років) – то військовослужбовця повинні звільнити відповідно до пункту “ї” ч.8 ст. 26 ЗУ “ВОВС”. Разом з тим, цей Закон не містить жодної згадки ані про графіки звільнення, ані про те, що право на звільнення у цих військових виникає після спливу 18-ти місяців з дня продовження контракту.

Щоправда, Закон визначає, що звільнення військовослужбовців відбувається у порядку, визначеному Положенням про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008№1153/2008. Разом з тим, жодних змін після прийняття ЗУ №1769 від 06.12.2016 року до даного Положення внесено не було. Питання про те, чи може автономно застосовуватися ЗУ №1769 від 06.12.2016 р. – спірне. Тож, виникає очевидна колізія між спеціальним Законом України “Про військовий обов’язок та військову службу” та Законом України про внесення змін до вказаного Закону.

Якщо застосовуватиметься норма про 18 місяців, то матимемо ситуацію, коли ті військовослужбовці, у яких контракти закінчилися, починаючи з 07 січня 2017 року повинні бути звільнені негайно (знову ж таки, згідно п.“ї”), а ті – в кого контракт закінчився включно до 06 січня – ще повинні служити півтора року і лише тоді звільнятися у порядку, визначеному ГШ та МОУ, і – разом з тим – повинні бути звільнені протягом одного року. Нонсенс.

Вочевидь, щодо застосування цих положень про звільнення будуть ще надані додаткові роз’яснення. Наразі ж ми радимо військовослужбовцям уже подавати рапорти на звільнення (такий порядок передбачений п. 225 Положення від 10.12.2008 №1153/2008), аби пізніше їм не довелося залишатися на службі ще довше через недотримання формальних процедур.

Приклади таких рапортів розроблені юристами ВГО “Юридична сотня” та ознайомитися із ними можна тут:

  • Рапорт про звільнення з контракту, строк дії якого закінчився (як правило – довоєнні контракти)
  • Рапорт на звільнення з контракту, укладеного під час дії особливого періоду до його закінчення, або до оголошення демобілізації

Про те, як правильно подати рапорт, читайте тут.

Template Design © Joomla Templates | GavickPro. All rights reserved.