GK News 2 - шаблон joomla Видео
Вхід
Оновлено 11:19 AM, жовт. 15, 2019
Стрічка:

Шановний відвідувачу!

Сервіс "Консультація юриста" перенесено на сайт Мережі правового розвитку (https://ldn.org.ua) докладніше на сторінці Правова допомога

Доброго дня. Підкажіть будь ласка, під час анексії Криму була у декреті. У 14 році отримала статус ВПО. З 01.15. нова організація, у який я не працювала, скориставшись печатками мого підприємства мене звільнила, підприємство ліквідувала про що тепер маю запис у трудовій з посиланням на законодавство іншої держави. Відповідно до законодавства України це все не має правових наслідків. Тобто я досі є у штаті підприємства, а з підприємством теж все гаразд, якщо дивитись у Реєстр.

До закінчення декрету я звернулась с заявою до служби зайнятості щодо мого звільнення, та виправлення запису в трудовій, як передбачено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII. Але служба зайнятості вважає, що може тільки мені призначити допомогу по безробіттю, яку я не прошу. Дуже важко домогтися хоча б відповіді, доводиться скаржитись і на це, плутанина повна, йдеться про якусь «нотаріально засвідчену заяву», йду до нотаріуса, а там мене на сміх подимають. Що робити? В суд? Не можу зрозуміти якій, та й на кого… тай дорого зараз це. Підкажіть, будь ласка. Дякую.
Подобається
Відповіді (2)
  • Відповідь прийнято

    Понеділок, червня 12 2017, 04:13 PM - #Постійне посилання
    Тобто мені треба до суду подати позов на роботодавця? А можна через суд анулювати запис у трудовій? Але ж суд - це дорого та дуже довго.
    Це все дуже не правильно, адже я хочу працювати і далі, та й роботодавець мене б не звільняв, це все через війну, тому і процедура повинна бути простіша, наприклад в Законі через службу зайнятості було б логічно, нажаль насправді норма не працює.

    Дякую за відповідь.
    Подобається
    The reply is currently minimized Show
  • Відповідь прийнято

    Понеділок, червня 12 2017, 03:26 PM - #Постійне посилання
    Вітаю.
    Нерідкі випадки, коли для збереження особистої безпеки працівники і роботодавці роз'їжджалися в різні регіони України або взагалі залишали країну і втрачали зв'язок один з одним. А з огляду на те що п. 2.211 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мін'юсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р № 58 (далі - Інструкція № 58), передбачено, що трудові книжки працівників, які працюють у фізичних осіб - підприємців, зберігаються безпосередньо у самих працівників, виникають ситуації, коли на руках у працівників залишалися трудові книжки, в яких немає позначки про припинення трудового договору. Як же таким громадянам влаштовуватися в подальшому на роботу?
    ЛИСТ Міністерства соціальної політики України від 02.03.2016 р. № 60/06 / 186-16 З метою реалізації права громадян України на працю працівники укладають трудові договори про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Передумовою для укладення трудового договору є розірвання трудового договору, який був укладений раніше, або укладення трудового договору на роботу за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. № 245, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43. Відповідно до статей 38, 39 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена ​​неможливістю продовжувати роботу, зокрема переїзд на нове місце проживання, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. У разі неможливості з яких-небудь причин здійснити припинення трудових відносин відповідно до порядку, встановленого нормами чинного законодавства, зазначені відносини припиняються в судовому порядку.
    У той же час повідомляємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний і необов'язковий характер.
    Отже, Мінсоцполітики вважає, якщо неможливо припинити трудові відносини відповідно до чинного законодавства, такі відносини повинні бути припинені в судовому порядку. Тобто підприємець не може оформити трудові відносини з працівником, у якого в трудовій книжці немає запису про розірвання трудового договору. Ймовірно, для можливості подальшого працевлаштування такий громадянин повинен подати роботодавцю певний документ (можливо, рішення суду). Слід зазначити, що ч. 4 ст. 7 Закону № 1706 встановлено спрощену процедуру розірвання трудового договору для випадку, коли така особа не звільнилася з роботи. Так, при неможливості продовжувати роботу за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю така особа може припинити трудові відносини, надавши нотаріально завірену письмову заяву про припинення трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином направлена роботодавцю рекомендованим листом (з описом такої заяви). Крім того, в разі якщо пересилання поштових відправлень на / з території, на якій працював громадянин неможливо, досить буде подати цю заяву в центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеного особи. Щодо подальшого працевлаштування працівника з незакритою трудовою книжкою в Законі № 1706 нічого не сказано.

    Якщо мова не йде про отримання статусу безробітного, то єдиним ефективним способом припинення трудових відносин з роботодавцем, що знаходиться в зоні АТО, є припинення таких відносин в судовому порядку. В цьому випадку внутрішньо переміщена особа має звернутися до суду (за новим місцем проживання) з позовною заявою про припинення трудового договору. Правовою підставою для такого звернення є положення ст. 38 КЗпП, які передбачають право працівника на розірвання трудового договора за власною ініціативою.
    Подобається
    The reply is currently minimized Show
Ваша відповідь