GK News 2 - шаблон joomla Видео
Вхід
Оновлено 11:53 AM, серп. 23, 2019
Стрічка:
Аліменти: покарання боржнику та додаткові витрати на дитину

Фінансова відповідальність є невід’ємною складовою батьківства (материнства). Якщо ж батьки не живуть разом, то питання утримання дитини вирішується у правовому полі.  Що загрожує боржнику у разі несплати аліментів на дитину.  І в яких випадках і котрий із батьків зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитя. Відповідь на ці питання – у консультації юриста Херсонського Офісу Мережі правового розвитку при ГО "ІРЦ "Правовий Простір" Сергія Плахотнюка. 

В Україні діє широке коло нормативно-правових документів, що закріплюють права дітей. Це Конвенція про права дитини ООН, Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства». Кожне з цих джерел права містить норму про те, що батьки несуть рівні обов’язки щодо утримання дітей. Крім цього, законодавство закріплює обов’язок батьків дбати про здоров’я, гармонійний фізичний, психологічний, моральний розвиток дитини, безпечні умови життя.

Справа дійшла до суду – плати вчасно

Якщо батькам не вдалось домовитись про утримання дитини, одному із них довелось стягувати кошти у судовому порядку та направляти судове рішення на примусове виконання, платнику аліментів вкрай важливо регулярно та в повному обсязі здійснювати аліментні платежі. У випадку ігнорування судового рішення настає ряд несприятливих наслідків.
По-перше, стаття 196 Сімейного кодексу передбачає право одержувача аліментів на стягнення із боржника неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
По-друге, стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що при наявності заборгованості понад три місяці виконавець розпочинає процедуру звернення стягнення на майно боржника, що включає арешт, опис та примусову реалізацію такого майна.
По-третє, статтею 164 Кримінального кодексу передбачено, що злісне ухилення від сплати аліментів передбачає кримінальне покарання до двох років обмеження волі. Під злісним ухиленням розуміється несплата сукупної суми платежів за три місяці, при наявності якої боржник приховує доходи, не повідомляє державного виконання про зміну роботи чи проживання, або вчиняє будь-які інші діяння для ухилення від виконання рішення суду.
По-четверте, стаття 164 Сімейного кодексу України закріплює, що ухилення від виконання обов’язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Отже, аліменти краще сплачувати своєчасно. На від міну від банківської заборгованості, де також нараховується пеня та інші штрафні санкції, заборгованість по аліментах ніхто «не спише», так чи інакше, але аліменти все одно доведеться сплатити. І на відміну від будь-якої іншої заборгованості, відповідальність за несплату якою є лише майновою, за не сплату аліментів можна поплатитися свободою.


Додаткові витрати, викликані особливими обставинами

Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

В цій же статті наведено перелік «особливих обставин», наявність яких зумовлює обов’язок для батьків у понесені додаткових витрат на дитину. Забігаючи на перед, зазначу, що цей перелік не є вичерпним, тому такими можуть бути і інші поважні обставини. Отже, батьки батьки мають нести додаткові витрати у разі:

-  хвороби дитини - витрати на придбання ліків, лікування, можливо, витрати на транспортуванням дитини, її супровід одним із батьків (проживання, харчування), посилене харчування дитини тощо;

- каліцтва дитини - витрати на придбання медичного обладнання, необхідного для такої дитини (милиці, візок, протез), проходження терапії тощо;

- розвиток здібностей дитини - витрати на творчі кружки, спортивні секції, додаткове навчання тощо;

Необхідно відмітити, що формулюючи положення зазначеної статті, законодавець виходив з того, що батьки свої обов’язки по відношенню до дитини виконуватимуть добровільно. Проте, дійсність зовсім інша — дуже часто батьки ухиляються від сплати навіть аліментів, які були присуджені судом, що вже говорити про сплату додаткових витрат на дитину, щодо яких не має рішення суду про їх примусове стягнення. У зв’язку з чим, досить часто тому із батьків з ким проживає дитина доводиться звертатись з позовом до суду.

У таких випадках розмір суми стягнення визначатися судом у твердій грошовій сумі залежно від по­несених або передбачуваних витрат. Тому, сума стягнення може бути присуджена у вигляді конкретної суми, яка підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних платежів, здій­снюваних протягом певного строку чи постійно, наприклад, у разі тривалої хвороби або каліцтва дитини.

Розмір додаткових витрат на дитину має обґрунтовуватись відповідними документами. Наприклад, витрати на додаткове харчування дитини за нормами, розробленими МОЗ, повинні підтверджуватись довідками органів місцевого самоврядування, торгівельних організацій або дирекції ринків про середні ціни на продукти харчування у період їх придбання; витрати на спе­ціальний медичний догляд — довідками медичних закладів про вартість медичних послуг; витрати на лікування, протезування, санаторно-курортне лікування — виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками і рахунками, проїзними документами тощо.
У разі зміни обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна зі сторін має право звернутися до нього з вимогою.
Позивач може зажадати збільшення суми додаткових витрат у разі погіршення його матеріального становища або стану здо­ров'я дитини. Платник, у свою чергу, може вимагати звільнен­ня його від додаткових виплат або зниження їх розміру за на­явності обставин, які дають право на це (поліпшення стану здо­ров'я дитини, погіршення матеріального становища платника тощо).
Позови про стягнення додаткових витрат на дитину можуть пред'являтися до суду за місцем проживання як позивача, так і відповідача.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі, засади та принципи роботи читайте на сайті«Правовий Простір».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.