GK News 2 - шаблон joomlaВидео
md
Вхід
  • Українська(UA)
  • English (UK)
  • Русский(RU)
Оновлено 11:23 AM, лист. 20, 2017
Стрічка:
Зміни в законодавстві: хто і коли повинен заповнювати е-декларацію
Зміни в законодавстві: хто і коли повинен заповнювати е-деклараціюСергій Плахотнюк

Хто саме має заповнювати е-декларацію згідно з новими змінами в Законодавстві та як правильно трактувати Закон, роз'яснює юрист Херсонського офісу Мережі правового розвитку ІРЦ "Правовий простір"Сергій Плахотнюк

Зміни до Закону України “Про запобігання корупції”, які набули чинності 30 березня 2017 року, викликали значний резонанс та суспільне обговорення. Адже дію закону поширено на фізичних осіб, які ведуть антикорупційну діяльність. Проте досить складно трактувати нововведення в законодавстві без роз'яснень юриста.

За словами правника, деякі зміни до Закону України “Про запобігання корупції” мають таку юридичну конструкцію, що дозволяє їх широке тлумачення. Через це важко точно визначити конкретне коло осіб, які внаслідок змін підпадають під дію антикорупційного закону.

- Представники українських громадських організацій, зокрема тих, які ведуть боротьбу з корупцією, експерти, громадські діячі висловили свою стурбованість у зв’язку з прийняттям цих змін. У цьому їх підтримали представники демократичних держав і авторитетних міжнародних організацій. Їх схвильованість тут цілком обґрунтована, адже дію антикорупційного закону було поширено на осіб, які, як правило, в розвинутих, демократичних країнах не є суб’єктами відповідних антикорупційних законів. Тут є маса питань, відповіді на які до сьогоднішнього дня не можуть надати ані народні депутати, які голосували за зміни до антикорупційного законодавства, ані представники Національного агентства з питань запобігання корупції, яким доведеться з цим законом працювати. Тож давайте розбиратись самі.

Кого внесли у список декларантів

Отже, з 30 березня 2017 року, внаслідок внесених змін дію Закону України “Про запобігання корупції” було поширено на:  

  • фізичних осіб, які отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);
  • фізичних осіб, які систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;
  • фізичних осіб, які є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції.

 

"Зміни повністю суперечать логіці боротьби з корупцією"

Спершу ніж почати розбиратись, потрібно розуміти, що міжнародне антикорупційне законодавство, зокрема Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, і, до внесених змін, наше національне законодавство  визначало суб’єктами корупційних правопорушень (злочинів) виключно осіб, яких держава наділила (делегувала) державно-владними, представницькими повноваженнями, та (або) які мають доступу до розподілу, використання державних (бюджетних) коштів. І це цілком правильно, логічно і доцільно.

У нас же під дію антикорупційного законодавства, внаслідок цих змін, “підведено” осіб, які не мають таких повноважень і можливостей, а тому не становлять будь-якої корупційної небезпеки для держави чи суспільних відносин. Те, що відбулось, повністю суперечить логіці такого заходу, як боротьба з корупцією.

Варто зазначити, що в самому Законі України “Про запобігання корупції” поняття “корупція” визначено як використання в неправомірних цілях саме службових повноважень чи пов’язаних з ним можливостей. Проте, народні депутати, які проголосували за ці зміни, над цим, напевно, не замислювались.

«Широке, вільне тлумачення змін створює ризики для всіх, хто в той чи інший спосіб займається антикорупційною діяльністю» 

Мало того, що ці зміни просто прийняті, вони ще виписані таким чином, що дозволяє їх широке, вільне тлумачення. А це створює ризики для всіх, хто в той, чи інший спосіб займається антикорупційною діяльністю.

Так, наприклад, одна із внесених норм вимагає подавати декларації осіб, “які є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань” інших непідприємницьких товариств, що “здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції”.

Тобто, за формального тлумачення цієї норми, виходить, що подавати декларацію повинен кожен керівник громадського об’єднання якщо:

  • мета діяльності, або одна із функцій очолюваного ним громадського об’єднання, зазначена в установчих документах такого громадського об’єднання, пов’язана зі “запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики”;
  • очолюване ним громадське об’єднання, або будь-хто із членів (учасників) такого, візьме “участь, залучиться до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції”.

З цього слідує, що суб’єктом антикорупційного закону є керівник громадського об’єднання та кожен учасник цього громадського об’єднання, включно з усіма членами правління, якщо це громадське об’єднання, а значить, будь-хто з її учасників, здійснить діяльність, пов’язану з “імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики”. А так як в законі не визначено, що саме розуміється під такою діяльністю, то такими, за бажанням контролюючого органу, можуть бути кваліфіковані будь-які дії. Наприклад, за формального підходу, такою діяльністю може бути як діяльність по отриманню інформації щодо майнового стану тієї, чи іншої службової особи і її зв’язків. При цьому, керівник, як і інші учасники громадського об’єднання, про цей запит навіть можуть не знати, проте всі вони будуть зобов’язані  подати декларації.

Те ж саме стосується і інших змін. Так, одна із норм передбачає, що подавати декларацію має особа, яка “отримує кошти, майно в рамках програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції”. Але, знову ж таки, в законі чітко не написано, що собою становить “програма (проект) у сфері запобігання, протидії корупції”, тому при бажанні контролюючого органу такою програмою (проектом) може бути визнано дотичні до боротьби з корупцією проекти, наприклад, направлені на зміцнення правових інституцій, забезпечення прозорості влади тощо. До того ж, саме правове визначення “особа, що отримує кошти, майно”, за формального підходу, дає підстави віднести до цієї категорії осіб, які безпосередньо не реалізують програму (проект), проте кошти, виділені в рамках проекту (програми) отримують, а це: орендатори, прибиральники, водії тощо, тобто всі контрагенти-надавачі послуг, з якими співпрацюватимуть особи, які отримали кошти, майно на реалізацію програм (проектів) по боротьби з корупцією.

Інша норма, передбачає, що подавати декларацію мають особи, які “систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні...”, що автоматично включає до суб’єктів антикорупційного закону осіб, які надають кошти, майно на реалізацію програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції, при цьому як прямих, так і опосередкованих, оскільки, можна розцінити, що такі “надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики”, надаючи кошти, майно, або “ведуть моніторинг антикорупційної політики в Україні”, отримуючи звіти про виконання програм (проектів).

«...Ціллю є не викриття і покарання корупціонерів, а збирання декларацій»

Очевидно, що внесення цих змін має на меті якісь інші, відмінні від боротьби з корупцією, цілі. Адже боротьбі з корупцію вони не сприяють, а тільки “ставлять палки в колеса” тим особам, і організаціям, які не входячи в систему державних органів і не отримуючи коштів від держави, допомагають побороти корупцію.

Виходячи з мети і цілей боротьби з корупцією, не має різниці, хто вкаже на корупціонера, викриє його корупційні діяння, схеми чи оборудки, головне - це вказати, виявити корупціонера. Але, схоже, наша держава чи особи, які її очолюють, мають свою логіку і бачення цього процесу. За якою, якщо виходити з аналізу внесених до антикорупційного закону змін, метою і ціллю є не викриття і покарання корупціонерів, а збирання декларацій, при цьому, чим більше - тим краще. І нічого, якщо ці декларації будуть подавати звичайні люди, взагалі не дотичні держави, бюджетних коштів, до корупції, головне аби побільше декларацій, щоб зменшити кількість бажаючих займатись антикорупційною діяльністю.

Коли здавати декларацію новим декларантам

Щодо тих осіб-антикорупціонерів, яких внаслідок цих змін було віднесено до суб’єктів декларування, то вони зобов’язані будуть у встановленому Законом України "Про запобігання корупції" порядку подати першу декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2018 році за період з 30 березня 2017 року до 31 грудня 2017 року. 

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі, засади та принципи роботи читайте на сайті «Правовий Простір».

 Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

ufpdcclapkhpgugsplDOCUSPACEРесурсний центр ГУРТМережа правового розвитку