GK News 2 - шаблон joomlaВидео
md
Вхід
  • Українська(UA)
  • English (UK)
  • Русский(RU)
Оновлено 10:08 AM, лист. 24, 2017
Стрічка:
На уроки – як на каторгу: чому не хочуть ходити до школи ромські діти
Денис Вароді, педагог, психолог, ромський активіст.Фото: Фейсбук Дениса Вароді.
Денис Вароді, педагог, психолог, ромський активіст.

Допомагати ромським учням адаптуватися до навчання, а не створювати сегреговані ромські класи у школах. Цю позицію відстоює  правозахисник, педагог, психолог, керівник Консультаційного пункту для ромських школярів та батьків* на Закарпатті  Денис Вароді. У циклі статей на Правовому Просторі він ділиться своїми думками і практичними порадами з колегами. Цього разу педагог аналізує причини гострої проблеми в освіті ромів: чому вже після першого місяця навчання багато дітей ідуть до школи, немов на каторгу?

Причину насамперед слід шукати у шкільних конфліктах

Шкільні конфлікти бувають різними. Це підтверджують мої спостереження як психолога  в навчальних закладах,  де навчаються роми, та результи індивідуальних  бесід у ромських громадах  Закарпатської області. І яким би дивним це не здавалося, чи не найголовнішим є конфлікт між ромською  дитиною та вчителем. Адже у школі діти бешкетують, часто не слухаються, а інколи й завдання відмовляються виконувати. Учитель, звісно, робить зауваження, намагається якось вплинути. А потім урешті-решт викликає до школи батьків.

Ось тут і криється небезпека: якщо ромські батьки не знаходять порозуміння з учителем, то це може негативно відбитися на самій дитині. Наприклад, якщо мама під час спілкування виявлятиме агресію, говоритиме, що її син чи донька найкращі або доводитиме, що звинувачення несправедливі, це може не сподобатися вчителю. У  результаті виникає трикутник: учитель – дитина – батьки.

Однак дитина у цій ситуації стає такою собі третьою стороною конфлікту і при з'ясуванні стосунків потрапляє під «подвійний обстріл»: з одного боку непорозуміння в процесі навчання, з іншого – втягнення у суперечки дорослих.  Адже потім при спілкуванні з учнем у вчителя підсвідомо може спливати неприємний образ його мами чи тата.

Ось так банальний конфлікт між учнем і вчителем здатен перерости у велику проблему, до якою будуть втягнуті й батьки. А закінчитися усе може тим, що хлопчика чи дівчинку доведеться переводити до іншого класу чи навіть іншої школи.

Як уникнути конфлікту? Поради батькам і вчителям

  • Насамперед дорослим треба спокійно, без впливу емоцій, з'ясувати, чому дитина поводилася неслухняно і не реагувала на зауваження педагога.
  • Безпосередньо у розмові з батьками вчителю не варто присоромлювати учня – краще обговорити це за його відсутності.
     
  • Пізніше батькам слід поговорити з дитиною у спокійній домашній обстановці.
  • Важливо відокремити фактичний матеріал – тобто сам конфлікт і його причину –
    від ставлення до нього оточуючих, тобто всіх зацікавлених сторін: батьків,
    учителя, дитини.
  • Якщо навіть учитель таки справді повівся некоректно, то дитині про це зовсім не обов'язково говорити, адже потім вона може цим маніпулювати.
  • Дуже небезпечним є момент, коли вчитель сварить учня за неслухняність при всьому класі, ще гірше, коли весь клас знає про візит його батьків до школи.

«Обурює, коли вчитель має своїх улюбленців»

Чи не найбільше мене обурює, коли вчитель має своїх улюбленців. Однакових дітей не буває, вони всі різні та індивідуальні. Так само не є ідентичною і їхня поведінка. Так уже повелося, що у класі завжди є «сильні», «середняки», «хвости». Про такий умовний поділ учитель зазвичай добре знає. І часто так виходить, що відмінників він завжди хвалить, ставить у приклад іншим. Найбільше про досягнення вчительських улюбленців доводиться вислуховувати двієчникам.

Також  у класах є лідери, зазвичай їх двоє. Чомусь так склалося, що лідер є як у відмінників, так і у двієчників, тобто виходить, що один позитивний, інший – негативний. Зрозуміло, що співіснувати мирно ці лідери та їх послідовники навряд чи будуть. Тому конфліктів знову ж таки не уникнути.
Однак опустити руки та спокійно спостерігати за суперечками між групами в жодному разі не можна. Тому вчителю самому треба переосмислити власну поведінку й не виділяти відмінників чи, так би мовити, своїх улюбленців з-поміж інших. І, безперечно, докладати максимум зусиль, щоби повсякчас об'єднувати всіх дітей, робити все можливе, аби вони відчули себе єдиним дружним класом.

Чому «згуртовують» шкільні бійки

На жаль, такого явища як шкільні бійки не уникнути. Іноді трапляються навіть протистояння «клас проти класу». Стосується це передусім хлопчаків. Та чого дивуватися: дорослі чоловіки вирішують свої стосунки за допомоги кулаків, а тут запальні та енергійні діти. Однак такі «розбірки» не завжди мають серйозний характер. Люблячі мами це, звичайно, не розуміють і тільки-но  дізнаються про щось таке, одразу
намагаються з’ясувати, хто посмів підняти руку на їхнє чадо. Доходить до того, що вони навіть улаштовують скандали батькам кривдника, мовляв, як він посмів ударити мою дитину.

Насправді такі дії неприйнятні, бо навряд чи принесуть хоча б якийсь позитивний результат. Швидше, навпаки: посилиться конфлікт не лише між дітьми, а й між батьками. Тому передусім треба спокійно розібратись у тому, чому виник конфлікт. Можливо, він узагалі був несерйозним, і вже завтра хлопці знову стануть найкращими друзями і сидітимуть за однією партою.

Якщо вже й зустрічатися з тими чи іншими батьками, то не для того, аби кричати одне на одного, а для того, щоб обговорити поведінку та виховання обох дітей.

Модель поведінки формується у родині

Чи буде дитина у школі конфліктувати, можна визначити, спостерігаючи за нею в родині. Адже саме тут формується модель поведінки сина чи доньки. У сім'ях трапляються конфлікти. Те, як їх залагоджують дорослі, бачать діти і відповідно потім застосовують у своїй практиці. Так, якщо в родині проблеми вирішують шляхом розмов і компромісів, то у школі в разі конфлікту дитина чинитиме так само. Про цей фактор обов'язково повинен знати вчитель.

Сім'ї різні, тому іноді дитина може винести з родини агресивний тип поведінки. Звісно, педагог не повинен підтримувати це, але категорично боротися з такою поведінкою теж не варто. Треба просто  зрозуміти: те, що інші вважають неприйнятним, для цієї дитини є нормою. 
Тому, якщо хлопчику чи дівчинці на це вказати, то вони можуть не зрозуміти, у чому їх звинувачують, адже в їхній родині така модель поведінки – норма.  Єдине, що залишається – розуміння та коректний підхід до таким осіб.
     
Поважати поведінку дитини і бути вихователем-«невидимкою»

Але в будь-якому разі поведінку дітей, якою б вона не була, треба поважати!
Приміром, якщо у школяра виникає певний конфлікт і він за прикладом стосунків у своїй родині намагається мирним шляхом вийти із цієї ситуації. Але такі добрі наміри не завжди влаштовують інших. Особливо, якщо діти винесли зі своєї сім'ї агресивну модель поведінки. Звісно, це призводить до розпачу дитини. Вона розуміє, що спокійно розв'язати конфлікт їй навряд чи вдасться, тому намагається знайти інші виходи. 

Зазвичай, якщо у хлопчика чи дівчинки виникають конфліктні ситуації, наприклад, їх хтось ображає, то перше, що вони роблять, звертаються по допомогу до вчителя. Дуже добре, якщо той не ігнорує такі прохання. Однак, на жаль, часто педагог не приділяє достатньо уваги кожному учневі, а якщо й допомагає, то не завжди відразу.

Батькам про свої шкільні проблеми діти теж не розповідають відверто. Зрештою, такі учні не бачать жодного мирного способу вирішення проблеми, тому вдаються до агресивної форми поведінки. А це не розв'язує конфлікти, а, навпаки, загострює їх.

Тому ми знову і знову повертаємося до позиції дорослих, тобто до батьків. Саме вони повинні знати все про своїх дітей і всіляко їм допомагати, водночас залишаючись вихователем-«невидимкою», тобто непомітно скеровувати поведінку дітей у правильне русло.

Довідка
Просвітницько-консультаційний пункт у селі Порошково Перечинського району діє в рамках проекту «Освіта ромів - запорука їх успішності у суспільстві», підтриманого у червні 2016 року  Ромською програмною ініціативою  Міжнародного фонду «Відродження».

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

ufpdcclapkhpgugsplDOCUSPACEРесурсний центр ГУРТМережа правового розвитку