Logo
Print this page
Солдат АТО прибув у відпустку
У мирному житті Іван працював зварником, ставив металопластикові вікна, варив каркаси для висувних балконів. Зі зрозумілих причин ми не можемо назвати прізвище воїна. Івану під час його візиту кординатор центру допомоги військовим Наталя Бімбірайте вручила нічний приціл Фото Олександра Корнякова
У мирному житті Іван працював зварником, ставив металопластикові вікна, варив каркаси для висувних балконів. Зі зрозумілих причин ми не можемо назвати прізвище воїна. Івану під час його візиту кординатор центру допомоги військовим Наталя Бімбірайте вручила нічний приціл

Минулого тижня наш земляк - доброволець АТО, який місяць вистояв на блокпосту під Донецьком, отримав відпустку і на кілька днів приїхав додому побачитися з мамою. Оскільки херсонські волонтери беруть активну участь у зборі грошей на амуніцію для воїнів-земляків, що захищають Україну від терористів і окупантів, Іван разом з мамою зайшли в Херсонський центр допомоги військовим подякувати за допомогу, і ми з перших вуст дізналися, що відбувається в зоні АТО.

- Ваня, чому пішов воювати добровольцем?

- Обурила окупація Криму. Обурило, що Росія накопичує війська на кордоні, провокує війну в Луганську та Донецьку. Справедливості не вистачало: всі однакові люди, всі українці, а чому вони з нами воюють? Побувавши там, я зрозумів, що відповідь одна: гроші. З нами воюють ті, хто не хоче працювати, але хочуть багато грошей.

- Мама відмовляла?

- Тривожилася.

- Як зустріла зараз?

- Я зробив мамі сюрприз. Про поїздку додому я знав за 2 дні, але заздалегідь не дзвонив. Ситуації бувають різні ... І за добу до відпустки надійшов наказ: зранку - виїзд на завдання. О третій годині ночі ми виступили, за годину виконали свою задачу і до вечора я був готовий їхати в Херсон. О п'ятій ранку був вже на порозі будинку, набрав телефон мами, сказав, що перебуваю на вертолітному майданчику, приїду після обіду - настрій такий був жартівливий - і ... постукав у двері. Наший собака мене у формі не впізнав, гавкає, мама злякалася, думала, хтось чужий прийшов, відкриває, а тут - я!

- Ваня, розкажи про перші враження в зоні АТО.

- До першої бази ми дісталися спокійно. Потім була передислокація на іншу, під Дзержинськ, яка знаходилася недалеко від зони бойових дій. Поки туди рухалися, трохи заплуталися, і так сталося, що розвідка "пролетіла" ворожий блокпост, і пішла в укріпзону ворога. Там виявився тренувальний табір сепаратистів, і наші прийняли бій.

Хлопці не змогли повідомити, що заблукали, і ми зайшли на чужій блокпост. Почалася стрілянина. Кілька разів закінчувалися патрони, і ми під кулями знімали ящики з боєзапасом з машин. Вогонь був сильний, і нам довелося повернутися метрів на 200. Був невеликий перепочинок, ми обговорили дії, зарядили всі обойми, згрупувалися, і під прикриттям БМП (броньована машина, призначена для транспортування особового складу до місця виконання завдання) пішли "відбивати" блокпост. Захопили базу, всю техніку, яка там була. До цього часу повернулася наша розвідка.

- Багато хлопців загинуло?

- Наш командир роти сидів на БРДМі (броньована розвідувально-дозорна машина), він загинув першим. І ще один солдат з мого відділення ...

- Після цього бою терористи відступили?

- Через те, що вони не знали, що ми захопили базу, а їм потрібно було переміщуватися через цей блокпост, то протягом дня маленькі напади пару раз були. Від несподіванки вели себе по-різному: ті, хто "нарвався" на нас до обіду, - відстрілювалися. А пізніше, коли приїхали два БТРи (бронетранспортер і танк Т-64), - вже здавалися. Їх ми передавали до спецслужб.

- Серед полонених були громадяни Росії?

- Дуже рідко. Ми затримали одного - псковський десантник. Є серед бойовиків чеченці.

- Так хто ж з нами воює?

- В основному - колишні зеки. "Вираховували" їх при особистому огляді: тюремні татуювання, затвердіння на подушечці пальця від курка, перевіряли вени - серед них дуже багато наркозалежних. Блокпост, який ми зайняли, був весь усіяний використаними шприцами. Є й місцеве населення, яке воює за гроші. Затримували українських міліціонерів, які борються на стороні ДНР.

- Страшно було після першого бою?

- Страху, втоми не було взагалі. Адреналін був. Мабуть, через те, що їх було більше, ніж нас, а бігти стали вони.

- Наскільки добре підготовлені терористи? Є у них військові навички?

- Зустрічаються специ. Був один пластун (розвідник - прим. Авт.), Який пройшов по "зеленці" (лісосмуга - прим. Авт.), І зняв всі наші міни та розтяжки. Його злякав солдат, коли він був уже в 20 метрах від мене. Він кинувся бігти і зачепив сигналку. Я прокинувся, боєць стріляє: куди стріляє, навіщо? Я схопив свій автомат, теж стріляю. Тут підключилося все відділення: дістали автомати, кулемети. Після цього ми з майором пішли в посадку подивитися, чи залишився хто в живих. Побачили, що розтяжки познімали ду-у-уже грамотно і професійно. Нікого ми там не знайшли, хоча крові було багато.

- Виходить, що посадки в Донецькій області заміновані?

- Коли українська армія займає позицію, розставляються дозори, готуємо місця для відпочинку. І вже ввечері приходить час мінера. Є професіонал, який ставить гранати по периметру, потім складає карту мінних полів. Проходить час, нам потрібно рухатися далі, і знову приїжджає сапер, знімає всі по карті. Після нас замінованих посадок не залишається.

- Міни захищають від терористів?

- Так, звичайно. Але самі ми в заміновану лісосмугу не ходимо. У нас настільки досвідчений спец, що помітити, що і де встановив, неможливо. Навіть якщо він покаже місце, ми нічого там не бачимо.

- ДНРівці теж мінують периметр?

- Так, причому, з "вигадкою". Наприклад, до гранати прив'язують патрони. Підвішують гранати на дерева. Під час вибуху патрони розриваються і летять осколки. І навіть якщо сховаєшся в маленькій ямці, осколками все одно накриє. Є у них і інші ідеї.

- А вони прибирають за собою "розтяжки"?

- Вони залишають, особливо, коли швидко йдуть.

- Наші волонтери Херсонського Координаційної Центру допомоги військовим збирають і відправляють в зону АТО посилки з амуніцією. У минулих посилках передавали бронежилети, прилад нічного бачення, берци, каски, рації, тактичні окуляри, маскувальну "Кікімору". Дійшло все це в ваш батальйон?

- Так, все отримали. За прилад - окреме спасибі. Стояли ми на одному з блокпостів. І я метрів за 300 побачив трьох осіб, які йшли в наш бік. Надійшла безглузда команда: дати постріл вгору, може, вони злякаються і підуть. Мовляв: раптом це хтось із мирних жителів в 2:00 ночі вийшов погуляти посеред поля (сміється). Стрельнули в повітря, ніхто не пішов, тільки присіли. Тут вже я на свій розсуд стрельнув з підствольного гранатомета. Двоє втекли, пізніше прийшли, забрали третього. "Броники" рятують. Коли брали блокпост, щоб не перевіряти, хто там ще сховався, я висмикнув чеку і кинув гранату. А там виявилися ще снаряди, і - як рвонуло! Я впав, а зверху - осколки. Добре, що був у бронежилеті. І кевларові каски дуже зручні, регульовані.

Фото Олександра Корнякова

- А яка ситуація з медикаментами?

- Уже все є. Індивідуальні аптечки були з самого початку, є антишок. Перевіряли - допомагає. Нашого бійця важко поранило, після того, як вкололи, він сидів півгодини - чекав машину, довезли до лікарні. З ним все гаразд.

- А як побут - налагоджений? Що їсте, де спите?

- Годують нас, в принципі, непогано: борщі, плов, картопля. Приходять посилки від земляків з Херсона з консервами, сигаретами, кавою, печивом, цукерками. Але їмо ми один раз в день, на ніч. По-іншому не виходить. Якщо з ранку наїсися, то важко бігати. А якщо раптом бій і поранення, то для організму краще - бути голодним. Для спання є каремат і спальник, риємо бліндажі.

- Кажуть, що в зоні АТО немає води і вам доводиться пити з калюж?

- Неправда. Коли їдемо в село за водою з ЦВшкой (бочка-цистерна для води - прим. Авт.), Навіть якщо там сепаратисти, - ніхто бочку обстрілювати не буде.

- А в чому маєте потребу?

- Потрібні коліматори (голографічний приціл, прим. Авт.). Потрібна однакова форма, шеврони у вигляді українського прапора на липучці. Розповім, чому однакова форма: розвідка попереджає на блокпосту, що йде в "зеленку", щоб свої не обстріляли в темряві, адже за час вилазки ми можемо зайти в посадку з одного боку, а вийти з іншого. А оскільки у нас форма різна, а голяться не всі - є "зарослі", нас можуть сплутати з ворогом і відкрити вогонь по своїх.

- А навіщо шеврон на липучці?

- На час розвідки в тилу ворога його треба знімати, раптом "нарвемося" на сепаратистів. А коли повертаємося, - тут вже треба одягати, щоб дозорні бачили: свої повертаються. Зараз ми клеїмо шеврон прямо на форму з двох скотчей - синій і жовтий. Але це незручно.

- З самого початку АТО ходить багато суперечливої ​​інформації про ваші зарплати. Міністерство оборони на інформаційний запит наших колег з газети "Вгору" відповіло, що зарплата солдата-учасника АТО майже 6 тисяч гривень - це так і є?

- Чиновники не розрахувалися з нами ще за час, коли нас навчали перед тим, як послати в зону АТО. Ми запитуємо у фінансиста: коли? - Нам не відповідають. Останній раз я отримав 2700 гривень, але за який це місяць, сказати не можу. Тому що за попередні 2,5 місяця я отримав 4700 гривень.

- Як вас зустрічає місцеве населення?

- У кожному місті - по-різному. Деякі услід хрестять, деякі кричать: "Вас продали", хтось сигарети в машину закидає. Коли взяли блокпост, місцеві стали привозити нам паки з водою питної, блоки сигарет, кави. Вони там теж від сепаратистів натерпілися. Фермерам, щоб ті "ділилися" з бандитами грошима, прострілювали коліна, руки. Забирали машини, ввели комендантську годину. Хто, на їхню думку, завинив, - відправляли окопи рити.

- Якщо не секрет, де ти вже воював?

- Я був біля Дебальцеве, в Шахтарську, Слов'янську, Краматорську, Горлівці, Костянтинівці, Красному Лучі - це Донецька область.

- Сильні руйнування залишають після себе сепаратисти?

- Міста постраждали по мінімуму. Набагато менше, ніж показують по телебаченню. В основному, розбиті дороги. Є руйнування, але не такі катастрофічні, як нам підносять.

- Якщо навколо стільки суперечливої ​​інформації, іноді далекої від дійсності, кому можна вірити на війні?

- Я вірю єдиній людині, бойовому офіцеру, замполіту батальйону. Він водить нас в бій. Кожен день ми з ним разом ризикуємо життям.

У зоні АТО: наші земляки після звільнення чергового об'єкта.

P.S. Для тих, хто бажає допомогти українським військовим, нагадуємо адресу Центру: Херсон, Пр.Ушакова 47, каб 124. Телефон 050-518-31-92, 096-052-65-67. Реквізити спецрахунка. Отримувач: Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я Р \ р 26005011201674 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023 Код ЄДРПОУ 01497439 Призначення платежу: безповоротна благодійна допомога.
Переклад з російської Ольги Жукової, ІРЦ "Правовий Простір"
Template Design © Joomla Templates | GavickPro. All rights reserved.